Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > АНДРЕАПОЛЬ > 24 АРКАДАК

 
 

Menu

 
 
 
 
 

24 АРКАДАК

з 1779 - повітове місто. Із сірий. 19 в. у зв'язку з переміщенням транзитних трансп. шляхів (прокладка жел. доріг) розвиток міста сповільнилося.

В 1802-62 в А. існувала перша в Росії провінційна школа живопису (т.зв. арзамаська школа), заснована живописцем А. В. Ступиным. В 1901 в А. відбував посилання М. Горький, що залишив яскраві замальовки арзамаського побуту в повісті "Городок Окуров".

У совр. А.: машинобудування (із двигунів, устаткування для комунального х-ва й ін.), пр-тия легкої й пищ. пром-сти. Педагогич. ин-т. Театри.

Планувальна структура А. зложилася в кін. 18 - 1-й підлога. 19 вв. (на основі проекту 1781, уточненого після пожежі 1823). Від великої базарної площі, монастирів і церков (занявших місце древньої укріпленої частини) віялом розгорнуті вулиці верх. частини міста, доповнені по ін. сторону р. Сорока регулярними кварталами; у строгий пучок променів організовані вулиці ниж. частини міста. На території заснованого в 1556 Спасского мон. зберігся 5-главый Спасо-Преображенский собор (1643). У быв. торг. рядах (мали по обидва боки аркади), що спускаються від площі до ниж. частини міста, залишилася без зміни забудова 18-19 вв. Серед башнеобразных багатоярусних церков по схилах пагорба - Ильинская ц., декорована кокошниками, "рваними" фронтонами з тесаного цегли (1746), нині - Краеведч. музей. На центр. площі - барочний будинок быв. магістрату (2-я підлога. 18 в.). На вершині прибережного пагорба - що займає домінуюче положення в силуеті міста 5-главый классицистич. Воскресенский собор з потужними 8-колонними ионич. портиками на всіх фасадах (1814-42, арх. М. П. Коринфский; в інтер'єрі - розпису художників арзамаської школи О. С. і А. О. Серебряковых, різьблений дерев. іконостас майстрів братів В. і К. Ломакиных); при соборі - ц. Життєдайного джерела (1794; перехідний стиль від барокко до класицизму), барочна дзвіниця. У гор. забудові уцелели дерев. і кам. купецькі житлові будинки (Будылиных, Попова, Бессоновой, Серебренникова й ін.) у стилі класицизму по "зразковим" проектах 1-й підлога. 19 в., декороване ионич. пілястрами будинок т.зв. біржі (Торг. ряди; кін. 18 - нач. 19 вв.). Пам'ятники: А. В. Ступину (відкритий в 1959, скульп. В. Г. Бобрів, арх. С. П. Тюків), 14-літньому А. Гайдарові (скульп. М. М. Лимонів), А. Гайдарові (скульп. Ю. П. Стручків). Краеведч. музей (збори добутків живописців арзамаської школи), Мемор. дім-музей А. Гайдара (у дитинстві жив в А.), лит. музей М. Горького.

ДО С.-В. від А. перебуває с. Велике Болдіно, де А. С. Пушкін пережив натхненну "Болдинскую осінь", що позначила цілий період у його творчості.

Літ.: Корнілов П., Арзамаська школа живопису 1-й підлога. XIX в., Л.-М., 1947; Арзамас - місто Гайдара. Фотонарис, М., 1974; Арзамас. Путівник, 2 изд., Горький, 1978; Нариси історії Арзамаса, Горький, 1981; Пам'ятники історії й культури Горьковской області. Довідник, Горький, 1987; Еремеев П. В., Арзамаські майстри, Ниж. Новгород, 1992.

АРКАДАК, районний центр у Саратовской обл., в 248 км до З. від Саратова. Розташований на вост. окраїні Оксько-Донської рівнини, на р. Великий Аркадак (біля її впадання в р. Хопер). Ж.-буд. станція на лінії Балашов - Ртищево. Вузол автомоб. доріг (Балашов - А. - Ртищево й ін.). Нас. 14,3 тис. чіл. (1991; 14,0 тис. в 1979).

За даними перепису 1721, проведеної по указі Петра I, с. Аркадак значилося новооселеним. Назв. "А." древнетюрк. походження, має неск. тлумачень; один з варіантів - "місцевість, оточена горами". З 1939 - робоче селище, з 1963 - місто. У совр. А.: спиртозавод "Аркадакский" (осн. в 19 в.), маслоробний (осн. в 1913), молочноконсервный з-ды й ін. Центр с.-х. району. Краєзнавчий музей (філія Саратовского обласного). Місто забудоване в основному одноповерховими дерев. будинками, новий район - 5-поверховими будинками. Збереглася й діє ц. Піднесення (1822).

АРМАВІР , у Краснодарському краї, крайового підпорядкування, в 202 км до С.-В. від Краснодара. Розташований на левом бережу р. Кубань, при виході її із сев. передгір'їв Великого Кавказу, у місці впадання в неї припливу Уруп. Вузол ж.-буд. ліній (на Ростові-на^-Доні, Туапсе й Баку) і автодоріг. Нас. 162,7 тис. чіл. (1992; 84 тис. в 1939; 111 тис. в 1959; 144 тис. в 1970; 160,0 тис. в 1979).

Осн. в 1839 під назв. Вірменський аул. Тут були оселені вірмени (біженці із черкеських аулів), що займалися гл. обр. торгівлею; в 1848 аул названий А. на згадку древньої столиці Арм. царства; до 1876 перетворився в многонац. сіло. У кін. 19 в. А. - гл. місто Лабинского відділу Кубанської обл. (ок. 8 тис. жит.). Велася торгівля, гл. обр. мануфактурними товарами, к-рыми А. постачав значит. частина Кубанської й зап. частина Терской губ. В 1900 в А. було 500 крамниць і магазинів, 36 пр-тий. Після проведення залізн. Ростов - Владикавказ (1875), а потім А. - Туапсе (1914) став великим ж.-буд. вузлом. З 1914 - місто. У період Гражд. війни й воен. інтервенції 1918-22 у районі А. відбувалися запеклі бої, тричі мінялася владу; в А. закінчився похід Таманської армії. До кін. 1930-х рр. в А. налічувалося ок. 60 пром. пр-тий. Під час Вів. Батьківщин. війни 1941-45 окупований 7 р. 1942 ньому.-фашистськими військами; звільнений 24 січн. 1943. У роки війни 56 пр-тий зруйновані, постраждали житлові будинки, ж.-буд. магістраль.

Армавір . Воронянская вулиця. Знімок кін. 19 - нач. 20 вв.

У совр. А. розвинене машинобудування й металообробка (заводи - електротехнічний, приладобудівний, испытат. машин, нафтового машинобудування й ін.), пищ. (м'ясоконсервна, молочна, масложирова й ін.), химич., деревообрабат., легка пром-сть. З будматеріалів. Центр с.-х. району. Педагогич. ин-т, філія Краснодарського политехнич. ін^-та, Вище воен. авиац. уч-щі. Драматич. театр (найстарший на Кубані). Краеведч. музей. При Центр. дитячій бібліотеці - картинна гал. "З думкою про матерів" (збори живопису, графіки й скуль-

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста