Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > АРХАНГЕЛЬСЬК > ЄФРЕМОВ 137

 
 

Menu

 
 
 
 
 

ЄФРЕМОВ 137

11 січн. 1943; відновлений у кін. 1940-х рр. В 1991 в Е. відпочивало й лікувалося св. 217 тис. хворих.

В 1991 на курорті Е. функціонувало 25 санаторіїв, у т.ч. 10 профспілкових (усього св. 10 тис. місць), а також проводилося амбулаторно-курсовочное лікування. Працювали: курортна поліклініка з аэросоляриями й климатопавильонами; грязелікарня; 3 ванні будинки - Нижні ванни (50 ванн), Верхні ванни (90 ванн) і новий ванний будинок (110 ванн); 4 питні галереї й бюветы джерел № 4 і № 17; загалькурортний інгаляторій; відділення механотерапії, у до-ром застосовують спец. методики лікувальної фізкультури.

Єсентуки . Джерело № 17. Знімок кін. 19 - нач. 20 вв.

З мінеральних джерел Е. з лікувальними цілями використають ок. 20. Найбільш відомі й коштовні в терапевтич. відношенні вуглекислі гидрокарбонатно-хлоридные натрієві (тобто соляно^-лужні) води джерел № 4 і № 17, к-рые принесли курорту популярність. У районі с. Вдячне (в 7-9 км до С. -В. від Е.) виведені на поверхню термальні (35,5 - 46°C) води, аналогічні по складу водам джерел № 4 і № 17. Води джерел № 4 і № 17 і їхні аналоги служать для питного лікування. Для ванн, зрошень, інгаляцій і ін. бальнеотерапевтич. процедур застосовують вуглекислу сірководневу воду шпар № 1 і № 2, а також сірководневу сульфатно-гидрокарбонатную кальцієво^-натрієву (т. н. сірчано^-лужну) воду Гаазо-Пономаревского джерела. Для ванн використають сульфатно-гидрокарбонатную кальцієво-магнієву воду джерела № 20. Води джерел № 4 і № 17 на місцевому заводі розливають у пляшки в якості лікувальної (№ 17) і лікувально-їдальні (№ 4) під назв. "Єсентуки".

Поряд з мінеральними водами в лікувальних установах Е. використають сульфідну иловую бруд Тамбуканского озера (в 6,5 км до Ю.-В. від Пятигорска). Крім того, застосовують климатотерапию, электросветолечение й ін.

На курорті здійснюється лікування хворих із захворюваннями органів травлення, а також хворих з порушеннями обміну речовин.

У місті діють пр-тия пищевкус. пром-сти (консервний, молочний, пивоварний з-ды, м'ясокомбінат і ін.), трикотажна, швейна, взуттєва ф-ки.

Найстарший архіт. пам'ятник Е. - дерев'яна Никольская ц. (сірий. 1820-х рр., приблизно, арх. Джованни й Джузеппе Бернардацци) у центрі быв. станиці. Тут, у юж. частини Е., збереглися ортогональне планування міста сіре. 19 в. і рядова житлова забудова 2-й підлога. 19 - нач. 20 вв. ДО С.-В. від станичної частини Е. розташовується курортна зона, осн. ядром до-рій є великий Курортний (Головний) парк (осн. породи дерев - ясен, дуб, граб, каштан, клен, тополя, липи й ін.; декоративні чагарники, квіти), закладений в 1849, із джерелами мінеральних вод, многочисл. будівлями: будинку питної галереї (1847-56, арх. З. Уптон, "мавританський" стиль), Миколаївських (нині Верхніх) ванн (1899, арх. Н. В. Дмитрієв, Б. В. Правздик), Торговельної галереї (1912, арх. Е. Ф. Шретер, неокласицизм; нині электросветолечебница), дерев'яна оглядова альтанка-колонада "Ореанда" (1912), 4 павільйони над питними бюветами (1912-13, арх. Н. Н. Семенов, неокласицизм) і ін. Біля Головного парку зосереджена більшість санаторіїв і пансіонатів. Район до С. від парку (між ним і лінією жел. дороги) освоювався з кін. 19 в. як зона стр-ва часток санаторіїв і вілл (вілла "Орлине гніздо", 1912-14, модерн), курортних будівель; монументальне, прикрашене потужним ионич. портиком і многочисл. скульптурами будинок грязелікарні, стилізоване в дусі архітектури давньоримських терм (1913-15, арх. Шретер, скульп. Л. А. Дитріх, В. В. Козлов). В 1903 за лінією жел. дороги був закладений Англійський парк. Осн. район совр. пром. і житлової забудови - т.зв. Нові Е. Серед значит. споруджень сірий. 2-й підлога. 20 в. - 4 урочисто оформлених входи в Курортний парк (сірий. 1950-х рр., арх. П. П. Єськов), питна галерея джерела № 4 (1967, арх. В. Н. Фуклев), санаторій "Україна" (1972) і ін.

Літ.: Александрова В., Александров И., Курорт Єсентуки, Ставрополь, 1973; Польська Е., Розенфельд Б., Ессентукские зустрічі, Ставрополь, 1984.

Герб Єфремова . "У зеленому полі три плужних сошники срібні, показующие вправа народу цієї країни в землеробстві".

Высочайше затверджений 8.3.1778.

ЄФРЕМОВ , у Тульській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 169 км до Ю. від Тули. Розташований на левом бережу р. Гарна Меча (приплив Дону). Ж.-буд. станція на лінії Москва - Донбас. Нас. 56,4 тис. чіл. (1992; 9 тис. в 1897; 10 тис. в 1926; 27 тис. в 1939; 29 тис. в 1959; 52,8 тис. в 1979).

Закладений в 1637 як міцність для охорони юж. рубежів Моск. гос-ва від набігів кочівників; був оточений дерев. стіною з неск. вежами й глибоким ровом. З 1777 - повітове місто Тульського намісництва. У кін. 19 в. в Е. діяло 34 невеликих заводу; найбільшим був винокурний завод Каменева. У довоєнні п'ятирічки став розвиватися в значний пром. центр. У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 був окупований ньому.-фашистськими військами з 23 нояб. 1941 по 13 февр. 1942. У совр. Е.: заводи - синтетич. каучуку, биохимич., химич., опытно-механич.; пр-тия пищ. пром-сти (консервний, пивоварний, маслосыродельный з-ды, глюкозопаточный комб-т, м'ясокомбінат), швейна ф-ка. Краеведч. музей.

Літ.: Малеванов Н. А., Єфремов. Місто на Гарної Мечі, Тула, 1976.

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста