Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > ЧЕРВОНИЙ ПАГОРБ > 236 ЛЕНІНГРАД

 
 

Menu

 
 
 
 
 

236 ЛЕНІНГРАД

возв., по берегах р. Дон. Ж.-буд. станція на лінії Єлець - Троекурово. Вузол автомоб. доріг. Нас. 23,1 тис. чіл. (1992; 20,5 тис. в 1979).

Осн. у кін. 16 в. на правом бережу Дону як сторожовий пункт на юго-вост. рубежах Русявий. гос-ва. Місто - з 1613. У роки царювання Олексія Михайловича, а потім Петра I у Л. будувалися струги й створювалися запаси хліба для відправлення вниз по Дону. З 1708 Л. - у складі Азовської, з 1725 - Воронезької губ.; з 1779 - повітове місто Тамбовського намісництва (з 1796 - Тамбовської губ.). В 19 - нач. 20 вв. Л. була відома кінськими ярмарками й стрибками. Суспільство сел. хазяїв, що існувало в Л. у сірий. 19 в., випустило неск. томів своїх записок.

Герб Лебедяни . "У верхній частині щита герб Тамбовський. У нижньої - птах лебідь, у блакитному полі, що означає ім'я цього міста". Высочайше затверджений 16.8.1781.

Л. - батьківщина піаніста К. Н. Ігумнова, письменника Е. И. Замятіна. У Л. учився письменник А. И. Левітів; бували И. С. Тургенєв, М. А. Булгаков, Б. М. Кустодиев і ін. діячі рос. культури.

У совр. Л.: заводи - машинобудівний, оздоблювальний^-оздоблювальних-оздоблювальні-будівельно-оздоблюваАЕних машин, інструментальний, цукровий, молочний, 2 консервних; ґудзикова ф-ка. Краеведч. музей.

Зберігся Троицкий мон., заснований в 1621 за розпорядженням патріарха Філарета - батька пануючи Михайла Романова, із Троицким собором (1642-66), Ильинской (нач. 17 в.) і Успенської (1621) церквами. По переказі, монастир заснований у быв. Романцевском лісу, біля Л., де на рубежі 16-17 вв. ховався від переслідувань Бориса Годунова майбутній патріарх Філарет - Ф. Н. Романов. Серед ін. пам'ятників архітектури - ц. Різдва Богородиці (кін. 17 в.) у стилі "московського барокко", Староказанский (1771) і Новоказанський (1828) собори.

У Лебедянском р-ні розвинені садівництво (радгоспи "Агроном", ім. И. В. Мічуріна й ін.), із плодових, овочевих і ягідних консервів.

Літ.: Волынчиков Н., Нікітіна С., Черменский П., Лебедянь, Липецк, 1962; Рудаков Л. Е., Слідами легенд. Нариси по історії міст і пам'ятників архітектури Липецкой області, 3 изд., Воронеж, 1986.

ЛЕНІНГРАД, назву м. Санкт-Петербург в 1924-91.

ЛЕНИНО , назва м. Ленинск-Кузнецкий у Кемеровській обл. в 1922-25.

ЛЕНИНОГОРСК , у Татарії, республіканського підпорядкування, районний центр, в 322 км до Ю.-В. від Казані. Розташований на схилах Бугульминско-Белебеевской возв. Ж.-буд. станція (Письмянка) на лінії Акбаш - Набережні Челны. Нас. 64,1 тис. чіл. (1992; 53,1 тис. в 1979).

Виникнення робочого селища на місці с. Нова Письмянка пов'язане з відкриттям в 1948 і розробкою Ромашкинского родовища нафти. Місто Л. - з 1955. Совр. Л. - один із центрів видобутку нафти й газу. Заводи: "Автоспецоборудование", автоматизації. З будматеріалів. Факультет Гос. академії нафти й газу. Музей історії тат. нафти. Виставочний зал.

Літ.: Ларичева Э. И., У джерела. [Про виникнення, розвиток м. Лениногорска], Каз., 1981.

ЛЕНИНСК , районний центр у Волгоградській обл., в 78 км до В. від Волгограда. Розташований на Прикаспійської низм., на левом бережу р. Ахтуба (рукав Волги), в 4 км від ж.-буд. станції на лінії Волгоград - Астрахань. Нас. 13,2 тис. чіл. (1992; 12 тис. в 1979).

До 1919 називався Пришиб; в 1919 перейменований у Л., з 1963 - місто Л. Совр. Л. - центр с.-х. району. Консервний з-д (переробка овочів і фруктів). Механич. цех Волгоградського з-да бурового встаткування.

Літ.: Поляків М. Т., Ленинск, Волгоград, 1981.

ЛЕНИНСК-КУЗНЕЦКИЙ, у Кемеровській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 131 км до Ю. від Кемерово. Розташований у Кузнецькій улоговині, на берегах р. Иня (приплив Обі). Ж.-буд. станція на гілці Таштагол - Юрга від Транссибірської магістралі. Нас. 132,0 тис. чіл. (1992; 20 тис. в 1926; 83 тис. в 1939; 132 тис. в 1959; 128 тис. в 1970; 158 тис. в 1979).

Осн. у кін. 19 в. як селище Кольчугино у зв'язку з розробкою Кольчугинского родовища, але до 1920-х рр. видобуток вугілля тут була незначною. З 1922 селище наз. Ленино, в 1925 перетворений у місто Л.-К.

Совр. Л.-К. - центр вугільної промети Кузбасу. Заводи: "Кузбассэлемент", электроламповый, шахтного пожежного встаткування, клейовий. Пр-тия коксохимич. пром-сти. Камвольно-суконний комб-т, швейна, взуттєва ф-ки. Пр-тия пищ. пром-сти. Краеведч. музей.

Літ.: Волков А. Я., Ленинск-Кузнецкий, Кемерово, 1966; Лакисов А. И., Ленинск-Кузнецкий, 2 изд., Кемерово, 1984.

ЛЕНСК, районний центр у Якутії, в 840 км до З. від Якутська (повітряним шляхом). Розташований на Приленском плато, на левом бережу р. Лена. Великий річковий порт по прийманню й транспортуванню вантажів для алмазодобувної пром-сти Якутії. Зв'язаний автомоб. дорогою з м. Мирний. Аеропорт. Нас. 30,9 тис. чіл. (1992; 23,9 тис. в 1979).

Осн. як поселення "промислових" людей на місці евенкійського стійбища Мухтуй (буд. Мухтукуевская; по эвенкски - більша вода) не пізніше 1663. В 1730-і рр. для обслуговування 2-й Камчатської експедиції В. Беринга тут була відкрита ямська (поштова) станція Мухтуя. В 19 - нач. 20 вв. - місце политич. посилання. Місто виросло у зв'язку з відкриттям і розробкою алмазних родовищ у басс. Вілюя. Селище Мухтуя як найближче ленское селище до кимберлитовой трубки "Мир" перетворився в базу для стр-ва м. Мирний. В 1956 від Мухтуй до майбутнього Мирного почалася прокладка автодороги, на окраїні селища виросли перші причали порту. В 1963 робоче селище Мухтуя був перетворений у місто районного підпорядкування Л.

У совр. Л.: НПО "Якуталмаз"; пр-тия лісовий і деревообрабат. пром-сти; комб-т будматеріалів; завод великопанельного домобудівництва. Пищ. пр-тия. Філія Башкирського геофизич. ін^-та. Експедиції: геофізична, нефтегазоразведочная НПО "Ленанефтегазогеология". Историко-краеведч. музей. Гл. вулиці міста забудовані багатоповерховими будинками. На набережній - сквер з монументом-обеліском на згадку жителів Мухтуй, що загинули під час Вів. Батьківщин. війни 1941-45.

У зап. частини Л. - поля, сінокісні вгіддя; м'ясо-молочне тваринництво, рослинництво. На околицях міста - родовища нафти й газу.

Літ.: Федорова Е. Н., Міста й робочі селища - районні центри Якутської АРСР, Якутськ, 1982; Чуварков А. А., Касаткин Б. В., Ленск, Якутськ, 1988.

ЛЕРМОНТОВ , у Ставропольському краї, крайового підпорядкування, в 190 км до Ю.-З. від Ставрополя. Розташований у Предкавказье, на юж. окраїні Ставропольської возв., у центрі великої агломерації міст-курортів Кавказьких Мінеральних Вод, на передгірній рівнині й зап. схилі гори Бештау, в 5 км від ж.-буд. станції Перегони на гілці Мінеральні Води - Кисловодськ. Нас. 22,0 тис. чіл. (1992; 10,8 тис. в 1956; 17,9 тис. в 1976).

Осн. в 1953 як робоче селище Лермонтовский на площі 2,9 тис. га, виділеної для розміщення пром. об'єктів атомної енергетики (видобуток уранової руди, нині ПО "Алмаз"), житла й т.д. З 1956 - місто Л. В 1967 спеціалізоване значення міста утрати-

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста