258 МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ
ство, птахівництво, плодівництво), пром. центр Ростовської обл.: заводи - с.-х. машинобудування, металлургич. устаткування, резинотехнич, виробів; пр-тия пищевкус. (борошномельної, м'ясний, молочної, винодельч. і ін.) промети; швейна й меблева ф-ки.
М. - батьківщина письменника К. А. Треньова. З М. зв'язані роки життя двічі Героя Сов. Союзу маршала авіації А. Н. Єфімова.
Літ.: Петрусенко И. А., Миллерово, Ростов н/Д., 1984.
МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ , у Ставропольському краї, крайового підпорядкування, районний центр, в 170 км до Ю.-В. від Ставрополя. Розташований у Предкавказье, на юго-вост. окраїні Ставропольської возв., у долині р. Кума. Важливий трансп. вузол, від М. В. відходить гілка на Желєзноводськ, Пятигорск, Єсентуки, Кисловодськ. Аеропорт, що обслуговує курорти Кавказьких Мінеральних Вод. Нас. 73,3 тис. чіл. (1992; 18 тис. в 1926; 31 тис. в 1939; 40 тис. в 1959; 59,8 тис. в 1979). З 1920 - місто. У совр. М. В.: пр-тия ж.-буд. транспорту, пищ. пром-сти (маслозавод, завод по произ-ву желатину, м'ясокомбінат); по произ-ву будматеріалів; заводи - "Сувенір", склотари.
РАЙОН КАВКАЗЬКИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД 1:350000
МИНУСИНСК, у Красноярськом краї, крайового підпорядкування, районний центр, в 661 км до Ю. від Красноярська. Розташований у центр. частини Минусинской улоговини, на правом бережу Єнісею, в 12 км від однойменної ж.-буд. станції на лінії Абакан - Тайшет. Через М. проходить автодорога Абакан - Кызыл (Усинский тракт), від минусинской пристані курсують теплоходи до Саяно-Шушенской (пристань Сиза) і Красноярської (пристань Галас) ГЕС. Найближчий аеропорт - в Абакані (45 км). Нас. 74,4 тис. чіл. (1992; 10,3 тис. в 1897; 20,4 тис. в 1926; 38 тис. в 1959; 56,4 тис. в 1979).
Село Минусинская виникла в 1739-40 у місці впадання в протоці Єнісею річки Мінуси. Першими її жителями були селяни, приписані на положенні кріпаків до Иреляхскому гос. железоделательному з-ду. В 1769 завод був закритий, жителів села перевели на Алтай. У буд. Минусинской селили засланців; в 1775 знову відкритий Иреляхский з-д. З 1797 село - волостной центр. З 1810 - село Минусинское. В 1822 село перетворено в місто М. - центр Минусинского округу Енисейской губ.
В 1796 у селі було 65 дворів, проживало 212 чіл.; з розвитком золотопромисловості населення М. різко зросло. У кін. 19 в. у М. налічувалося 4 церкви, св. 1 тис. житлових будинків (гл. обр. дерев'яних), діяли жіноча гим-
|
