Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > ЧЕРВОНИЙ ПАГОРБ > ЛИКИНО-ДУЛЕВО 237

 
 

Menu

 
 
 
 
 

ЛИКИНО-ДУЛЕВО 237

лось, виникли нові пром. пр-тия радіоелектронної пром-сти, приладобудування, засобів автоматизації й систем керування й ін. В 1989 до складу Л. увійшла територія с. Острогорки. У совр. Л.: заводи - "Мікроом", "Оргтехніка"; ткацька ф-ка й ін. Філія проектного ін-та "Оргстройниипроект". Пам'ятник М. Ю. Лермонтову (1981, скульп. О. К. Комов і ін.).

ЛЕСОГОРСК , в Углегорском р-ні Сахалінської обл., в 415 км до С.-З. від Южно-Сахалинска. Розташований на зап. узбережжя о. Сахалін, в устя р. Лесогорка, на березі Татарського прол. Японського м., в 196 км до С. від ж.-буд. станції Ильинск. Автомоб. дорога (Бошняково - Горнозаводск). Нас. 1,4 тис. чіл. (1992; 3,6 тис. в 1959; 2,0 тис. в 1979).

Осн. в 1860, з 1870 - пост Сортунайский. Згідно Портсмутскому мирному договору 1905, що завершив рос.-япон. війну 1904-05, юж. частина о. Сахалін відійшла до Японії. З 1945 - у Росії. До 1947 наз. Найоси (Нояси), з 1947 - місто Л. У совр. Л.: ліспромгосп; з будматеріалів; харчокомбінат. В 30 км від Л. гарячі джерела.

ЛЕСОЗАВОДСК , у Приморському краї, крайового підпорядкування, районний центр в 349 км до С.-В. від Владивостока. Розташований на Уссурійської низм., у місці перетинання р. Уссурі (приплив Амуру) Транссибірської магістралі. Ж.-буд. станція (Лесозаводск I) на лінії Хабаровськ - Уссурійськ. Нас. 45,4 тис. чіл. (1992; 24,1 тис. в 1939; 32,1 тис. в 1959; 38,6 тис. в 1979).

Осн. в 1938. У совр. Л.: деревообрабат. комб-т; заводи - дріжджовою-дріжджовій-дріжджовий-дріжджової-гідролізно-дріжджовийАВ, біохімічний; меблева ф-ка. ДО Ю.-В. від Л. перебуває бальнеологич. курорт Шмаковка (вуглекисла, гідрокарбонатна хв. вода.

ЛЕСОСИБИРСК, у Красноярськом краї, крайового підпорядкування, в 458 км до С.-З. від Красноярська. Розташований на Ю.-З. Заангарського плато, на левом бережу Єнісею, біля устя р. Ангара. Ж.-буд. станція. Л. з'єднаний ж.-буд. гілкою з Ачинськом (274 км) на Транссибірській магістралі, автодорогою - із Красноярськом і Єнісейськом, водним повідомленням по Єнісею із Красноярськом і Дудинкою. Річковий порт, перевалочна база вантажів з жел. дороги на річкові судна й назад. Нас. 69,9 тис. чіл. (1992; 56,4 тис. в 1939; 16,2 тис. в 1959; 56,4 тис. в 1979).

Л. - великий центр по переробці сибірського лісу (звідси назва). На місці Л. з 1640 існував буд. Маклаков Луг. В 19 в. с. Маклаково - центр волості. В 1915-17 у Маклакове працював невеликий лісопильний з-д. Після Вів. Батьківщин. війни 1941-45 у районі Маклакова побудовані великі лісопильні з-ды по переробці ангарської сосни в пиломатеріали на експорт, зведені робочі селища Новомаклаково й Новоєнісейськ. В 1975 із селищ Маклаково й Новомаклаково утворене місто Л. В 1989 до складу Л. включене робоче селище Новоєнісейськ.

У совр. Л. - лісова й лесохимич. пром-сть: ж.-буд. шпали, волокнистий^-волокнисті-деревинно-волокнисті плити, кріпильний ліс, каніфоль і ін.). Заводи: мачтопропиточный, екстракційний^-екстракційний-каніфольно-екстракційний.

Комбінати: лісоперевалочний, деревообробні й ін. Педагогич. ин-т - філія Красноярського університету, філія Сибірського технологич. ін^-та. Музей лісу й деревини. У Л. до його південних, західних і північних кварталів примикає тайга. Біля лісопильних заводів складированы штабеля деревини, пиломатеріалів і відходів произ-ва.

У Маклаково в 1903-05 жил у посиланні П. А. Заломів, що послужив прообразом Петра Власова - героя роману М. Горького "Мати".

Літ.: Колесов А. Н., По Єнісею, 3 изд., Красноярськ, 1990.

ЛИВНЫ, в Орловській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 154 км до Ю.-В. від Орла. Розташований на Среднерусской возв., на левом бережу р. Сосна (приплив Дону), на автодорозі Орел - Єлець. Ж.-буд. станція (Ливны I) на лінії Верхів'я - Мармыжи. Нас. 53,0 тис. чіл. (1992; св. 4 тис. в 1779; 20,6 тис. в 1897; 44,9 тис. в 1979).

Изв. с кін. 12 в.; в 13 в. зруйнований під час татаро-монг. навали. Відроджений в 1571 на крутому мисі при злитті рік Сосна й Ливенка як "сторожачи" Усть-Ливны. В 1586 по указі Бориса Годунова була поставлена міцність ("малий острожек"), поруч із до-рій у нач. 17 в. зложився посад, також оточений ровом, валом і дубовим тином ("великий острог") з вежами й воротами. Тут же будувалися струги, що спускалися по Сосні на Дон. Міцність входила в Засечную чортові на юж. границі Русявий. гос-ва. Л. минулого одним із центрів повстання 1606-07 під керівництвом И. И. Болотникова. Після будівлі Білгородської риси (сірий. 17 в.) втратив воен. значення. З 1708 - місто, з 1778 - повітове місто Орловського намісництва (з 1796 - губернії). Перше пром. пр-тие міста - пильний з-д Ф. Евренкова - осн. в 1781. До кін. 19 в. у Л. налічувалося 9 кам. церков і 383 ін. кам. будинку; діяли 2 салотопних, 2 миловарних, 2 свечно-восковых, 4 крупорушных, 3 борошномельних, шкіряний, горілочний, тютюновий, цегельний і ін. з-ды; відділення Орловського комерційного банку, гор. обществ. банк, 2 готелю, 2 книжкові крамниці, 2 фотомайстерні, 3 типолітографії. Велася торгівля хлібом, прядивом, сіллю, худобою. В 19-20 вв. Л. відомі виробництвом ливенок (різновид рос. гармоні).

У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 місто було окуповано ньому.-фашистськими військами з 26 нояб. по 25 груд. 1941 і сильно зруйнований; відновлений у послевоен. роки.

У совр. Л. розвинене машинобудування й пищ. пром-сть; ПО "Ливгидромаш", ПО "Промприбор"; заводи - автоагрегатный, протипожежного машинобудування, засобів машинної графіки, рідинних лічильників, пластмас, спиртової, цукровий, маслосырозавод; м'ясо-, птахові-, їжі- і мелькомбинаты; пр-тия по произ-ву будматеріалів, швейних виробів.

Герб Ливен . "У верхній частині щита герб Орловський. У нижньої - три перепелиць, що летять, у золотому полі, якими ця країна чудово буяє".

Высочайше затверджений 16.8.1781.

Забудова Л. із сірий. 19 в. велася за регулярним планом, розробленому в 1778. Кам. у зосередилося в центр. районі й уздовж берега р. Сосна. Стара планувальна структура зберігається в совр. забудові міста (здійснюється по ген. плані 1967-81). На високому обриві над р. Сосна - будівлі Сергієвського мон., осн. в 1592; 5-главая, прикрашена лиштвами в дусі "моск. барокко" і ярусом кокошників Сергієвська ц. (1667, перебудована на рубежі 17 і 18 вв.) і 3-ярусна надвратная Тихвинская ц.-дзвіниця (1725-30). У центрі Л. - цивільні будівлі сіра. 19 в. у стилі класицизму.

У Л. народився й провів дитячі роки рос. актор П. М. Садовский (Ермилов).

Літ.: Артем'єв А. И., Місто Ливны й Ливенский повіт Орловської губернії, Спб., 1860; Волков С. П., Ливны, Орел, 1959; Орловська область. Каталог пам'ятників архітектури, М., 1985; Ковальов Ф., Ливны, 2 изд., Тула, 1991.

ЛИКИНО-ДУЛЕВО , в Орехово-Зуевском р-ні Московської обл., в 98 км до С.-В. від Москви, в 7 км до Ю. від м. Орєхово-Зуєво. Розташований на окраїні Мещерской низм., на Великому окружному ж.-буд. кільці. Ж.-буд. станція (Дулево) на лінії Орєхово-Зуєво - Куровская. Нас. 34,2 тис. чіл. (1992; 25 тис. в 1959; 28 тис. в 1970; 32 тис. в 1979).

В 1870 у Ликино заснована ткацька ф-ка (Ликинская мануфактура А. Ф. Смирнова), навколо до-рій виріс робоче селище. В 1937 робоче селище Л.-Д., утворений в 1930 із селищ

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста