Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > ДУБЛИКАТ ЗАГОЛОВКА 1 > КЛИН 199

 
 

Menu

 
 
 
 
 

КЛИН 199

юго-зап. частини К. з нижньої (закладена в 1840-х рр. до Ю. від Нарзанної галереї), середньої (закладена в 1902) і верхній (освоюється з 1946) частинами.

У К. і його околицях багато пам'ятників природи, у т.ч. Червоні, Сірі й Сині камені - вигадливо вивітрені скелі, складені піщаниками (у т.ч. Каблучка-гора). Організовано пішохідні прогулянки по лермонтовским місцях (у т.ч. Лермонтовская скеля, к-рую, можливо, поет описав у романі "Герой нашого часу" як місце дуелі Печорина), до гір Мале й Велике Сідло, до ущелин рік Аликоновка (з Медяними водоспадами), Березовка, Ольховка (з Лермонтовским водоспадом), екскурсійні поїздки в Доліну нарзанов, до гори Бермамыт (з оглядом гір Великого Кавказу, у т.ч. Ельбрусу), Блакитним озерам, Чегемскому й Баксанскому ущелинам, в Архыз, Теберду, Домбая й ін.

Літ.: Смирнов^-Каменський Е. А., Кисловодськ, Ставрополь, 1973; його ж. Гостеві Кисловодська. Путівник-довідник, Ставрополь, 1988; Кузнєцов И. В., У джерел живої води. Історичне оповідання про м. Кисловодськ, Ставрополь, 1983; Махлевич Я. Л., Мезонін у Нарзану [Лермонтовские місця в Кисловодську], Ставрополь, 1983.

КЛИМОВСК, у Московській обл., обласного підпорядкування, в 55 км до Ю. від Москви й в 8 км до Ю. від Подольска. Ж.-буд. станція (Гривно) на лінії Москва - Серпухов. Нас. 57,5 тис. чіл. (1992; 29 тис. в 1959; 43 тис. в 1970; 54,8 тис. в 1979).

В 1-й підлога. 19 в. на місці міста К. існувала буд. Климовка, біля до-рій пройшли шосе Москва - Серпухов - Тула, а потім жел. дорога. В 1883 у Климовке було почато в машиностроит. з-да по произ-ву ткацьких верстатів (на засоби "Моск. товариства механич. виробів"). В 1900 на заводі працювало ок. 1 тис. чіл. Біля Климовки виникло селище, к-рый в 1928 одержав статус робочого селища. З 1940 - місто К. У совр. К.: заводи - текстильного (осн. продукція - ткацькі верстати-автомати) і с.-х. машинобудування; фабрика іграшок; пр-тия пищ. пром-сти. З 1970-х рр. центр і сівба.-вост. частини міста забудовувалися 5- і 9-поверховими будинками: осн. райони житлового й адм. стр-ва в 1980-і рр. - зап. квартали міста уздовж р. Светличка (з торг. і обществ. центрами), мікрорайон Сергеевский на С.-З. міста й ін.

На околицях К. збереглися многочисл. архіт. пам'ятники й ансамблі 17-19 вв. В 12 км до З. від К., у с. Сатино-Русское, ампірна Вознесенська ц., завершена масивною купольною ротондою (1819). В 16 км до З. від К., у с. Ворсино, - ампірна, з белокам. декором Федоровская ц., близька по композиції до паркового павільйону (1834-37), і ландшафтний липовий парк быв. садиби Т. С. Кариною (1-я підлога. 19 в.). В 19 км до З. від К., у с. Никольское, у быв. вотчині стольника Ф. И. Потьомкіна, - бесстолпная, завершена ярусом кокошників Никольская ц. (1662; в інтер'єрі - іконостас кін. 17 в.; ікони - у Центрі ін.-рос. культури й иск-ва ім. Андрія Рубльова в Москві). В 20 км до З. від К. ансамбль садиби Вороново, в 18 в. принадлежавшей графам Воронцовым, з 1800 - моск. генерал-губернаторові графові Ф. В. Ростопчину. Від 2-й підлога. 18 в. збереглися будівлі арх. К. И. Бланка: центрич. ярусна Спаська ц. із пластичним виразним декором у стилі барокко; парковий Голландський будиночок - цегельна 2-поверхова будівля із щипцовыми фронтонами, прикрашеними белокам. лиштвами, волютами, вазами. В 1812 у садибі розміщався штаб М. И. Кутузова; при відступі рос. армії до Тарутинскому табору Ростопчин підпалив садибні будівлі. Гл. будинок (кін. 18 в., арх. Н. А. Львів) капітально перебудовувався після пожежі й в 1949. Біля Воронова, у с. Покровське, у быв. садибі стольника И. Р. Стрешнева, - Покровська ц. типу "восьмерик на четверике" у стилі петровского барокко (1722-26). В 15 км до Ю.-З. від К. - ансамбль быв. садиби Кленово: Петропавловская ц. у стилі раннього класицизму (1793); садибний будинок (кін. 19 - нач. 20 вв.); пейзажний парк.

В 10 км до Ю.-В. від К., біля с. Валищево, ансамбль быв. Садиби Воробьево: классицистич. 2-поверховий будинок з коринфскими колонними портиками на головному й парковому фасадах, з'єднаних критими галереями з одноповерховими бічними павільйонами; Духовская ц. у псевдорусском стилі (1848); пейзажний липовий парк між гл. будинком і р. Родячи.

Літ.: Ільїн М. А., Підмосков'я, 3 изд., М., 1974; Пам'ятники архітектури Московської області, т. 2, М., 1975; Міста Підмосков'я, кн. 3, М., 1981.

КЛИН

у Московській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 89 км до С.-З. від Москви. Розташований на С. Клинско-Дмитровской гряди, на обох берегах р. Сестра (басс. Волги). Ж.-буд. станція на лінії Москва - Твер - Санкт-Петербург. Нас. 95,1 тис. чіл. (1992; 8,7 тис. в 1926; 29,3 тис. в 1939; 53,2 тис. в 1959; 66,8 тис. в 1966; 91,8 тис. в 1979).

Герб Клина . "У верхній частині щита герб Московський. У нижньої - у білому полі почталион, скакущий верхи, з ріжком; у знак того, що цього міста обивателі колись були ямщики, що відправляють пошти".

Высочайше затверджений 20.12.1781.

КЛИН 1:350000

Уперше згадується в Никоновской літопису під 1317; входив у лінію тверских міст-фортець на припливах Волги. Міцність розташовувалася на високому півострові, оточеному петлею р. Сестра. В 1482 приєднаний до Моск. кн-ву. Був родовим маєтком будинку Романових. При Петрові I жителі міста, к-рые виявилися на дорозі між старою й новою столицями, на Моск.-Петерб. тракті, були "поверстаны" у ямщики. З 1781 ДО. став повітовим містом Моск. намісництва. В 1851 через К. пройшла Миколаївська залізн. Санкт-Петербург - Москва. Ямські перевезення стали занепадати. Жел. дорога створила передумови для пром. розвитку повіту. В 1897 недалеко від станції виник чавуноливарний з-д Чепеля; біля К. була створена лентоткацкая ф-ка. Усього до кін. 19 в. у місті

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста