Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > МОРШАНСК

 
 

Menu

 
 
 
 
 

МОРШАНСК

низм., на високому левом бережу р. Терек. Ж.-буд. станція на лінії Прохолодна - Гудермес. Вузол автомоб. доріг. Нас. 39,3 тис. чіл. (1992; 34 тис. в 1979).

Герб Моздока . "Щит розділений на дві половини: у верхній обласний герб - Кавказької області, а в нижньої, у блакитному полі, листи шафрану".

Высочайше затверджений 7.9.1842.

Поселення в урочище Маздогу (по-кабардински - глухий, дрімучий ліс) засноване в 1759. В 1763 що прийняв рос. підданство й православ'я власник Малої Кабарди Кургоко-Канчокин заснував тут російський укріплений форпост, що перебував у центрі Кавказьких прикордонних ліній, була побудована церква, засновані митниця й відкрита школа (в 1766). В 1785 М. одержав статус повітового міста Кавказького намісництва. У кін. 18 - 1-й підлога. 19 вв. М. був великим торг. центром Сівба. Кавказу. Широкою популярністю на Кавказі користувалися Моздокские осінні ярмарки. В 1823 рос. селяни брати Дубиніни побудували тут один з перших у Росії нафтоперегінних з-дов, почавши з гасу. Під час Кавказької війни місто піддалося в 1840 нападу загонів горців під предводительством імама Шаміля. Після проведення в 1870-х рр. жел. дороги, що зв'язала Ростову-на^-Дону із зап. узбережжям Каспійського м., М., що залишилося осторонь від цієї важливої трансп. магістралі, втрачає экономич. значення, втрачає статус міста.

На рубежі 19-20 вв. М. - слобода, що служила торг. центром для прилеглих козачих станиць і осет. поселень. Під час Гражд. війни М. неодноразово був ареною бойових дій. В 1923 і 1926, у період хоз. підйому при неп, М. знову затверджується містом. Під час Вів. Батьківщин. війни 1941-45 у районі М. в 1942-43 відбувалися запеклі бої; з 25 р. 1942 по 3 січн. 1943 був окупований ньому.-фашистськими військами.

Совр. М. - другий по чисельності жителів місто Сівба. Осетії, центр великого с.-х. району (оброблення зернових і технич. культур, у т.ч. соняшника; виноградарство, тваринництво), пром. центр. Діють пр-тия пищевкус. пром-сти (м'ясокомбінат, молочний, пивоварний, винодельч. з-ды), гардинна ф-ка, цегельний з-д і ін. Краеведч. музей.

Центр. вулиця М., забудована багатоповерховими будинками, спускається до р. Терек. Паралельно й перпендикулярно їй тягнуться вулиці з одноповерховими будинками, оточеними палісадниками й садами. У місті - два більших парки, а також міст через Терек, по до-рому проходить автомоб. дорога, що веде у Владикавказ.

Літ.: Ларіна В. И., Бежанов И. Х., Моздок. Історичний нарис, Орджонікідзе, 1970; Калоев Г. Ф., Малі міста Північної Осетії, Владикавказ, 1992.

МОНЧЕГОРСК, у Мурманській обл., обласного підпорядкування, в 145 км до Ю. від Мурманська. Розташований на Кольськім п-ове, північніше Полярного кола, у передгір'ях гірського масиву Мончетундра, на березі мальовничого оз. Імандра. З'єднаний ж.-буд. гілкою (31 км) зі станцією Оленегорск на лінії Мурманськ - Санкт-Петербург і автомагістраллю з Мурманськом. Аеропорт. Нас. 68,2 тис. чіл. (1992; 46 тис. в 1959; 51 тис. в 1979).

Виник в 1937 у зв'язку з розробкою мідно-нікелевих родовищ, став великим центром мідно-нікелевої пром-сти. Провідне пр-тие міста - комбінат "Североникель" (з нікелю, чорнової міді, кобальту, сірчаної кислоти). Розвинена також харчова й легка пром-сть. Вечірній факультет Санкт-Петерб. гірського ін^-та (технич. ун-та). Музей історії міста й Музей кольорового каменю.

Заполярний М. визнаний одним із кращих міст Кольського п-ова по плануванню й забудові. В архіт. обличчі міста виділяються комфортабельний 9-поверховий готель "Лапландія", Палац культури металургів, стадіон; багато парків.

На околицях М. в 1930 заснований Лапландський біосферний заповідник для охорони ландшафтів европ. тайги, гірських тундр (гл. обр. масивів Мончетундра й Чунатундра) і озер, у т.ч. оз. Імандра, до-рої користується популярністю серед туристів. М. - центр зимових видів спорту.

Літ.: Гладков В. А., Мончегорск, Мурманськ, 1961; Кисельов А. А., Мончегорск, Мурманськ, 1986.

МОРОЗОВСК , районний центр у Ростовській обл., в 265 км до С.-В. від Ростову-на^-Дону. Розташований у верхів'ях р. Швидка (лівий приплив р. Сіверський Донець, басс. Дона). Вузол (Морозовская) ж.-буд. ліній (на Волгоград, Лиху, Куберле) і автомоб. доріг, у т.ч. автомагістраль Волгоград - Кишинів. Нас. 26,9 тис. чіл. (1992).

Виник в 2-й підлога. 19 в. як пристанційне селище. У нач. 20 в. із селища й прилеглих козачих хуторів - Морозова, Любимова й Басова була утворена станиця Морозовская. Місто - з 1941. У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 окупований з 15 липня 1942 по 5 січн. 1943 ньньому.-фашистськими військами. Совр. М. - центр с.-х. району (оброблення зернових, соняшника; молочно-м'ясне тваринництво). Завод с.-х. машинобудування. Пр-тия по переробці с.-х. сировини (м'ясокомбінат; молочний, комбікормовий з-ды й ін.). Елеватор. Пр-тия ж.-буд. транспорту.

Літ.: Моложавенко В. С., Морозовск. Історико-краєзнавчий нарис, Ростов н/Д., 1981.

Герб Моршанска . "У верхній частині щита герб Тамбовський. У нижньої - два невеликі четвероконечные якорі, у блакитному полі, у знак того, що в цьому місті перебуває спокійна для вихідних судів пристань".

Высочайше затверджений 16.8.1781.

МОРШАНСК , у Тамбовській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 90 км до С. від Тамбова. Розташований у сев. частини Оксько-Донської (Тамбовської) рівнини, пристань на р. Цна (басс. Оки). Ж.-буд. станція на лінії Ряжск - Пенза. Автомоб. дорога (Тамбов - Шацк). Нас. 50,5 тис. чіл. (1992; 20 тис. в 1861; 22 тис. в 1896; 28 тис. в 1926; 35 тис. в 1939; 41 тис. в 1959; 44 тис. в 1970; 47 тис. в 1979).

Уперше згадується в сірий. 17 в. як с. Морша, що належало рязанським архієреям. Мордовське населення Морши в 17 в. прийняло християнство й асимілювалося рос. переселенцями. В 2-й підлога. 17 - 18 вв. Морша - велике торг. сіло, розташоване в місці, де р. Цна ставала судноплавною. Водними й гужовими дорогами Морша була пов'язана з Рязанню й Москвою, Муромом і Нижнім Новгородом, районами верхнього й нижнього Дону, Поволжя. Щоліта через село з юж. степів переганялося до 50 тис. коней, з басейнів рік Ворони, Хопра й Ведмедиці вивозилися хліб, мед, риба,

Разделы

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста