Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > МОРШАНСК > 326 ЖОВТНЕВИЙ

 
 

Menu

 
 
 
 
 

326 ЖОВТНЕВИЙ

травневий). В 1846 почалося регулярне повідомлення по Волзі, побудована пристань. В 1874 прокладена Моршано-Сызранская залізн. до Батраків. В 1876 і 1898 через Батраки пролягли ще дві ж.-буд. магістралі: Самаро-Оренбургская й Московско-Казанская. В 1880 відкритий ж.-буд. міст через Волгу (пам'ятник инж. стр-ва). На місцевих родовищах бітумінозних вапняків (відкриті в 1769 П. С. Палласом) побудовані перші в Росії асфальтові з-ды (в 1871 - у с. Печерському, в 1875 - у с. Батраки й ін.); до нач. 20 в. у районі Батраки - Печерське працювало 6 асфальтових з-дов. У зв'язку зі стр-вом ж.-буд. і пром. пр-тий насел. пункти розрослися й злилися. З 1928 Батраки - робоче селище. В 1942 селища Батраки, Костычи, Права Волга, Первомайськ перетворені в Жовтневий р-н г. Сизрань. В 1956 замість району утворене самостоят. місто О. В 1965 с. Переволоки (в 30 км від О.) і розташовані біля заводські селища об'єднані в сел. Междуреченск, адміністративно підлеглий О.

У совр. О.: комбінат буддеталей; заводи - ізоляційних матеріалів, Переволокский залізобетонних конструкцій, металовиробів, Першотравневий асфальтовий, керамзитовий; швейна ф-ка; Междуреченский лісоперевалочний комб-т і ін.

В О. на береговій смузі розташовані пром. і трансп. пр-тия, удома індивідуальної забудови. Житловий масив совр. 5-поверхових будинків амфітеатром піднімається по схилі Приволзької возв.

У с. Нові Костычи народився письменник Блукач (С. Г. Петров).

Літ.: Евдокимов К. И., Місто Октябрьск. Історико-економічний нарис, Куйбишев, 1972.

ЖОВТНЕВИЙ, у Башкирії, республіканського підпорядкування, в 195 км до З. від Уфи. Розташований у Юж. Предуралье, у зап. підніжжя Ільменських гір, на правом бережу р. Ик, в 25 км від ж.-буд. станції Туймазы на лінії Ульяновск - Уфа. Нас. 107,3 тис. чіл. (1992; 65 тис. в 1959; 77 тис. в 1970; 88,3 тис. в 1979).

Заснований у зв'язку з відкриттям в 1937 Туймазинского родовища нафти як селище О., утворений злиттям сіл Муллино, Нарышево, Туркменево. Місто - з 1946. Совр. О. - организац.-хоз. центр нафтовидобувного району. Провідні галузі пром-сти - машинобудування й металообробка (ПО "Автоприбор" і "Блокжилкомплект"; заводи - автоматизованого встаткування й приладів, низьковольтної електроапаратури, "Нефтемашремонт"), нафтова ("Туймазынефть", керування "Башнефтегазпром").

Заводи - керамич. плитки й порцелянових виробів, дитячих велосипедів, шкіряний; фабрики - швейна, взуттєва; хлебокомбинат, пивзавод і харчокомбінат; будується (1992) автоагрегатный з-д ПО "Елаз". Ріс. НДІ геофизич. досліджень геолого-розвідницьких шпар; філія Росла. НДІ комплексної автоматизації родовищ нафти й газу. Філія Уфимского нафтового ін^-та. Историко-краеведч. музей ім. А. П. Шакурова (з 1959; в експозиції - палеонтолог., археологич., этнографич. колекції, живопис, графіка, скульптура й ін.).

Літ.: Жовтневий. Фотоальбом, Уфа, 1966; Жовтневий і октябрьцы, 2 изд., М., 1983.

ОКУЛОВКА, районний центр у Новгородській обл., в 140 км до В. від Новгорода. Розташований на Валдайської возв., на р. Неретня (басс. Мсты). Ж.-буд. станція на лінії Санкт-Петербург - Москва. Аеропорт. Нас. 16,9 тис. чіл. (1992; 19,0 тис. в 1979).

Місто - з 1965. У совр. О.: целюлозно-паперовий комб-т (осн. в 1856; один з найстарших у Росії); заводи - радиоизделий і меблевої фурнітури. Серед пам'ятників архітектури - будинку ж.-буд. вокзалу й депо (1850), быв. житлові будинки Соина й Зубова (кін. 19 в.) і ін.

В О. народився сходознавець Ю. Н. Рерих, син худий. Н. К. Рериха; в 20 км від міста, у с. Язиково^-Рождественські, народився етнограф Н. Н. Миклухо-Маклай.

Біля О. - Валдайський нац. парк.

Літ.: Автономов А. А., Окуловка, Л., 1978.

Герб Олекминска . "У срібному полі ріка, що протікає,".

Высочайше затверджений 26.10.1790.

ОЛЕКМИНСК , районний центр у Якутії, в 651 км до Ю.-З. від Якутська. Розташований на Ю. Приленского плато. Пристань на левом бережу р. Лена. Аеропорт. Нас. 10,6 тис. чіл. (1992).

Заснований загоном енисейских козаків під початком П. Бекетова в 1636 як невеликий острог проти устя р. Олекма, потім перенесений на 12 км вище за течією Лени, на більше зручне, незатоплюване місце. Розташований на стику двох водних шляхів (Лени й Олекмы) Олекминский острог був збірним пунктом загонів козаків, що рухалися на р. Амур. Пізніше придбав значення торг. і адм. пункту на шляху в Якутськ. В 1783 став повітовим містом Якутської обл., в 1822 - окружним містом. В О. відбували посилання декабристи Н. А. Чижов, А. Н. Андрєєв і ін. В 1897 в О. налічувалося 120 дерев. будинків, 26 юрт, 2 церкви, лікарня (на 8 ліжок), церковно-парафіяльна школа, 2 училища, тут проживало ок. 1 тис. чіл. Щорічна Олекминская ярмарок тривав кілька днів; купці торгували мануфактурою й ін. товарами, місцеві жителі - хутром, рибою, м'ясом, шкірами й ін.

У совр. О.: пр-тия лісовий пром-сти; м'ясокомбінат, хлібозавод; електростанція. Геологич. партія "Нефтеразведка" і ін. Центр с.-х. району (посіви зернових - пшениця, жито, овес, ячмінь; овочівництво; тваринництво - кр. рог. худоба, коні, олені). Краеведч. музей. У місті збереглися дерев. удома 19 в. з різьбленими карнизами й накладним різьбленням на вікнах, воротах, хвіртках.

Літ.: Федорова Е. Н., Міста й робочі селища - районні центри Якутської АРСР, Якутськ, 1982; Колесов А. Н., Мостахов С. Е., По ріці Лені, Якутськ, 1985.

ОЛЕНЕГОРСК, у Мурманській обл., обласного підпорядкування, в 112 км до Ю. від Мурманська. Розташований на Кольськім п-ове, північніше Полярного кола. Ж.-буд. станція на лінії Мурманськ - Біломорськ. Нас. 35,8 тис. чіл. (1992).

Місто - з 1957. У совр. О.: горно-обогатит. комб-т (видобуток і збагачення жел. руди на базі Оленегорского родовища); механічний з-д; з будматеріалів.

ОЛОНЕЦ , районний центр у Карелії, в 158 км до Ю.-З. від Петрозаводська. Розташований у межах Олонецкой низм., у злиття рік Олонка й Мегрега. Ж.-буд. станція на лінії Лодейное Поле - Янисъярви, через О. проходить автострада Санкт-Петербург - Мурманськ. Нас. 12,1 тис. чіл. (1991; 1,3 тис. в 1897; 10,2 тис. в 1979).

О. - одне з найдавніших поселень у Карелії, уперше згадується в 1137 (назв., імовірно, від ін.-вепского "алнус" - низина). Під час рос.-швед. війн 16-17 вв. неодноразово розорялося. В 1649 почато в Олонецкой міцності, що захищала сівба.-зап. границі Русявий. гос-ва. З 1648 - місто, до кін. 17 в. - великий торг. центр. За наказом пануючи Олексія Михайловича в О. був побудований гостиный двір для іноземних купців. Здавна селяни Олонецкого цвинтаря виплавляли з болотної жел. руди залізо й виготовляли знаменитий "корельский уклад" (залізо, близьке по якості до сталі), к-рый продавали в Новгород, Ярославль, Москву й ін. рос. міста. В 18 в. у зв'язку з підставою Петровского заводу й слободи (майбутній м. Петрозаводськ) значення О. як гл. адм., торг. і культурного

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста