Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > МОРШАНСК > 424 СЛАВГОРОД

 
 

Menu

 
 
 
 
 

424 СЛАВГОРОД

губ., з 1719 - у складі Елецкой провінції Воронежской губ., з 1778 - повітове місто Рязанського намісництва (з 1796 - Рязанської губ.). В 19 в. С. - одне зі значних повітових міст Рязанської губ. В 1816 було відкрите духовне уч-щі, в 1863 - гор. обществ. банк (закритий в 1884), в 1876 - реальне уч-щі (при діяльній участі художника-ілюстратора П. М. Боклевского), в 1890 - гор. сад ім. А. П. Чехова (втрачений у сірий. 1920-х рр.). В 2-й підлога. 19 в. через С. пройшла жел. дорога, що з'єднала станції Вузлову й Ряжск; почався видобуток бурого вугілля (повністю припинена в 1989), а з відкриттям покладів вогнетривких глин - ремесл. з керамич. виробів ("Скопинская кераміка" - гл. обр. глечики, свічники, декоративна скульптура малих форм; деталі виробів формовались на ручному верстаті, потім з'єднувалися рідкою глиною й прикрашалися рельєфним і втисненим орнаментом, коричневими, зеленими або сірими глазурями; з 1934 працює ф-ка художеств. кераміки). До нач. 20 в. у С. діяли тютюнова ф-ка, 4 миловарних з-да, 2 друкарні, 64 ремісничих промислових пр-тия. У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 окупований ньому.-фашистськими військами 25 нояб. 1941; звільнений 27 нояб. 1941.

У совр. С.: заводи - машинобудівний, автоагрегатный, електронасосів, експериментальний технологич. устаткування, будівельно-оздоблювальних машин, гідрометалургійний; пром-сть будматеріалів (заводи - силікатної цегли, скляний, залізобетонних виробів, асфальтобетонний, цегельний). Фабрики - килимових виробів, швейна, трикотажна; пр-тия пищ. пром-сти. С. - центр с.-х. району (із зернових, картоплі, цукрового буряка). Здавна місто славиться художеств. вишивкою й плетивом мережив ("рос. візерунки"). Краеведч. музей (з 1987). У забудові центр. частини С. збереглася Георгіївська ц. (1818). Меморіал ратної пам'яті (1991).

С. - батьківщина композитора А. Г. Новикова, драматурга А. Н. Афиногенова, Маршала Сов. Союзу С. С. Бірюзова, письменника С. А. Крутилина, Героя Сов. Союзу Ф. А. Полєтаєва.

В 15 км від С. - Дмитриево-Ряжский мон., пам'ятник Куликовской битві 1380.

Літ.: Сушицкий В., Скопин. Коротке історичне дослідження, Рязань, 1921; Попова О. С., Російська народна кераміка. Гжель. Скопин. Дымково, М., 1957; Милонов Н. П., Сальників А. В., Скопин, Рязань, 1960; Вагнер Г. К., Чавунів С. В., Рязанські достопамятности, 2 изд., М., 1989; Міста й райони Рязанської області, Рязань, 1990.

СЛАВГОРОД , в Алтайському краї, крайового підпорядкування, районний центр, в 394 км до З. від Барнаула. Розташований у зап. частини Кулундинской степу, між озерами Сікачі й Велике Ярове. Ж.-буд. станція на лінії Татарська - Кулунда. Вузол автомоб. доріг. Аеропорт. Нас. 35,0 тис. чіл. (1992; 32,8 тис. в 1979).

Осн. в 1910 у зв'язку з посиленням переселенського руху в Кулунду, швидко зростав з 1914, коли з Татарска до С. була побудована жел. дорога. З 1917 - місто, центр Славгородского повіту Алтайського краю. В 1924 ж.-буд. лінія була продовжена до Кулунды. У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 у С. евакуювалися пром. пр-тия (з-д ковальсько-пресового встаткування із Серпухову в 1941, химич. з-д з Перекопу в 1941-43). У совр. С.: з ковальсько-пресового встаткування й листозгинальних машин; ПО "Алтайхимпром"; радіозавод; завод керамич. блоків; м'ясокомбінат, пивоварний з-д, молочноконсервный комб-т; швейна, меблева ф-ки. Філія Алтайського краеведч. музею. С. - центр с.-х. району (м'ясо-молочне тваринництво й ін.).

Літ.: Жемеров В. Г., Славгород, 2 изд., Барнаул, 1980.

Славск . Кірха.

СЛАВСК, районний центр на С. Калінінградської обл., в 105 км до С.-В. від Калінінграда. Розташований на Приморської низм. Ж.-буд. станція (Славск-Новый) на лінії Советск - Калінінград. Нас. 4,7 тис. чіл. (1992; 4,4 тис. в 1979).

Осн. в 1292. До 1945 (наз. Хайнрихсвальде) - у складі Німеччини (Вост. Пруссія), з 1945 - у складі Росії; в 1946 перейменований у С. Маслосыродельный з-д; ліспромгосп.

КУБАНЬ^-КУБАНІ-СЛОВ'ЯНСЬК^-НА^-КУБАНІ , у Краснодарському краї, крайового підпорядкування, районний центр, в 130 км до З. від Краснодара. Розташований на Кубано-Приазовской низм., на р. Протоки (рукав Кубані). Ж.-буд. станція (Протоки) на лінії Тимашевская - Кримська. Вузол автомоб. доріг (Темрюк - Краснодар і ін.). Річкова пристань. Аеропорт. Нас. 59,2 тис. чіл. (1992; 31 тис. в 1959; 50 тис. в 1970; 54 тис. в 1979).

Изв. с 12 в. як поселення черкесів (українців). В 1865 заснована станиця Слов'янська, з 1897 - центр Темрюкского відділу Кубанської обл. У станиці проживало 17,7 тис. чіл., діяли 3 церкви й 80 торг.-пром. закладів, у т.ч. 1 парова й 21 вітряна млина, винокурний з-д, 2 маслоробні, велася торгівля зерном, були відкриті 2 училища, поштово-телеграфна контора, військова лікарня. В 1928 побудований елеватор (нині - комбікормовий з-д), в 1930 - Проточна МТС (нині - ремонтно-механич. з-д), в 1934 - вареньеварочный з-д (нині консервний). У совр. С.-до. (крім названих вище): пр-тия пищ. пром-сти (виноробний, маслосыродельный, рисокрупяной з-ды; птахові- і харчокомбінати); тарний і йодовый з-ды; швейна ф-ка; з будматеріалів; видобуток нафти й газу. Краеведч. музей. У місті зберігся район забудови кін. 19 - нач. 20 вв. Побудовані нові мікрорайони.

Літ.: Филиппенко И., Кубань^-кубані-Слов'янськ^-на^-кубані, "Кубань". Художній^-художній-літературно-художній альманах, [в.] 2 (29), Краснодар, 1961.

СЛАНЦІ, у Ленінградській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 192 км до Ю.-З. від Санкт-Петербурга. Розташований на Принарвской низм., на берегах р. Плюсса, що впадає в Нарвское вдхр. Ж.-буд. станція на лінії Санкт-Петербург - Гдов. Нас. 42,6 тис. чіл. (1992; 42,3 тис. в 1979).

В 1926-27 у межиріччя Плюссы й Луги були відкриті родовища сланців. У зв'язку зі стр-вом шахт і сланцеперерабат. з-да в 30-і рр. було утворене робоче селище С. Місто - з 1949. У совр. С.: ПО "Ленинградсланец" (видобуток сланцю підземним способом, у т.ч. на шахті "Ленінградська" - однієї із самих великих у Росії); заводи - "Сланці", "Полімер" і цементний. Факультет Санкт-Петербургского гірничого інституту (технич. ун-та).

Літ.: Афонский Н. М., Сланці, Л., 1964; Іванов В. В., Сланці, Л., 1988.

СЛОБІДСЬКИЙ , у Кировской обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 35 км до С.-В. від м. Кіров. Розташований на високому правом бережу р. В'ятка (судноплавна в повноводдя). Кінцева ж.-буд. станція гілки від станції Гирсово на лінії Котлас - Кіров. Нас. 39,2 тис. чіл. (1992; 10,1 тис. в 1897; 10,9 тис. в 1926; 37,3 тис. в 1979).

Перше згадування про С. як укріплений пункт рос. поселенців ставиться до 1505; він іменувався Слободою, Слобідським Городком, з 1562 - Слобідським Посадом, з 1599 - місто С. З 1780 - повітове місто Вятского намест-

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста