Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > МОРШАНСК > НЕВЬЯНСК 293

 
 

Menu

 
 
 
 
 

НЕВЬЯНСК 293

тури Приморського краю, Владивосток, 1982; Знахідка. Фотоальбом, М., 1989.

НЕВДУБСТРОЙ , назва м. Кіровськ у Ленінградській обл. до 1953.

НЕВЕЛЬ , районний центр у Псковській обл., в 242 км до Ю.-В. від Пскова. Розташований на березі оз. Невель. Вузол ж.-буд. ліній Санкт-Петербург - Вітебськ і Великі Луки - Полоцьк. Нас. 22,2 тис. чіл. (1992).

Герб Не Велячи . "Має Полоцкий герб, тільки в нижній частині щита поле зелене".

Высочайше затверджений 21.9.1781.

Уперше згадується в духовній грамоті Івана Грозного в числі міст, заснованих у його царювання. З 1580 неодноразово переходив від Росії до Польщі й Литви. З 1772, після окончат. приєднання до Росії, - повітове місто Псковської, з 1796 - Полоцкой, з 1802 - Вітебської губ. З 1924 - повітове місто Псковської губ., з 1927 - районний центр у Ленінградській обл. У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 входив до складу Калінінської обл. Окупований 16 липня 1941, звільнений 6 окт. 1943. З 1944 - у складі Великолукской обл., з 1957 у зв'язку з об'єднанням Великолукской і Псковської областей Н. став районним центром Псковської обл. У совр. Н.: з-д автоматич. телефонних станцій; швейне об'єднання; молочно^-консервний комб-т; взуттєвий і меблева ф-ки; льонозавод. Пам'ятник Героєві Сов. Союзу кулеметниці М. Маметовой (1922-43), що загинула біля Н.

Літ.: Петров Г. В., Невель, Л., 1980.

НЕВЕЛЬСЬК, у Сахалінській обл., обласного підпорядкування, в 127 км до Ю.-З. від Южно-Сахалинска. Розташований на зап. узбережжя юж. частини о. Сахалін, на березі Татарського прол. Японського м. Порт. Ж.-буд. станція на лінії Шахт-Сахалінська - Холмск. Автомоб. дороги зв'язують Н. з Олександрівськ-Сахалінським і Південно-Сахалінському. Нас. 24,8 тис. чіл. (1992; 20 тис. в 1959; 24 тис. в 1979).

Перші росіяни з'явилися в районі совр. Н. в 1789. Між висновком Симодского договору (1855) і Петерб. договору про обмін Юж. Сахаліну на 18 Курильських островів (1875) у Хонто (назв. Н. до 1946) була подвійна (рос. і япон.) адміністрація. Згідно Портсмутскому мирному договору 1905, що завершив рос.-япон. війну 1904-05, юж. частина о. Сахалін (до 50-й паралелі) відійшла до Японії. В 1916-27 у Хонто був створений перший незамерзаючий на Сахаліні порт. В 20 км до С. від Хонто в 1912 побудований перший на Сахаліні риборозплідний завод на р. Ассанай, що діє понині. З 1945 - у складі Росії, з 1946 - місто Н.; названий на честь рос. дослідника Д. Сходу адмірала Г. И. Невельського.

Совр. Н. - центр рибної пром-сти Сахаліну (1/3 видобутку риби й випуску рибної продукції Сахалінської обл.). База тралового флоту. Великий холодильник. Судноремонтний з-д. Морехідне уч-щі. Историко-краеведч. музей.

Мор. узбережжя в районі Н. випробовує зм'якшення впливу теплого плину, а гірські хребти вкривають від вітрів, тому район називають "Сахалінським Кримом". У межах міста, на хвилеломі порту, - лежбище сивучей.

Н. - центр с.-х. району (картопля, овочі, фрукти, ягоди; м'ясо-молочне тваринництво). Біля Н. - дві вугільні шахти по видобутку некоксівного бітумінозного вугілля.

Літ.: Міста Сахалінської області, Южно-Сахалинск, 1978; Матеріали до Зводу пам'ятників історії й культури Сахалінської області, Южно-Сахалинск, 1983.

НЕВИННОМЫССК, у Ставропольському краї, крайового підпорядкування, в 62 км до Ю. від Ставрополя. Розташований у Предкавказье, на Ставропольської возв., по берегах р. Кубань, у впадання в неї р. Великий Зеленчук. У Н. починається Невинномысский канал, що подає воду з р. Кубань у р. Егорлык. Ж.-буд. вузол (станція Невинномысская на лінії Армавір - Прохолодна, від її відходить гілка до станції Усть-Джегутинская). Автодорога (Ростову-на^-Дону - Мінеральні Води). Нас. 124,9 тис. чіл. (1992; 40 тис. в 1959; 85 тис. в 1970; 104,5 тис. в 1979).

Осн. в 1825 як станиця біля невеликого зміцнення. Місто - з 1939. Під час Вів. Батьківщин. війни 1941-45 був окупований ньому.-фашистськими військами 7 р. 1942, звільнений 20 січн. 1943. У післявоєнні роки розвивався як найбільший центр химич. пром-сти. У совр. Н.: ПО "Азот"; пр-тия электротехнич. пром-сти; котельно-механич. з-д; фабрики - камвольно-прядильна, первинної обробки вовни; пр-тия пищ. пром-сти; заводи - маслоэкстракционный, молочний; мелькомбинат, птицекомбинат і ін. Філія Ставропольського политехнич. ін^-та.

Літ.: Кожевников И., Невинномысск - місто хіміків, Ставрополь, 1971; Калмиків А., Русак И., Стадниченко В., Невинномысск, Ставрополь, 1975.

Невьянск . Завод. Знімок кін. 19 - нач. 20 вв.

НЕВЬЯНСК , у Свердловській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 99 км до С. від Єкатеринбурга. Розташований на вост. схилі Середнього Уралу, на р. Нейва (в 17 - нач. 18 вв. ріка наз. Невья, звідси назв. міста). Ж.-буд. станція на лінії Єкатеринбург - Нижній Тагіл. Нас. 29,3 тис. чіл. (1992).

Осн. в 1700 як селище Невьянский Завод у зв'язку зі стр-вом казенного чавуноплавильного й железоделательного з-да (діяв з 1701, вироблялися гл. обр. пушки, ядра). В 1702 завод був переданий Петром I у приватне володіння Микиті Демидову [Н. Д. Антуфьеву, (1656-1725)], першому з династії найбільших заводовладельцев Демидових. Через слабість сировинної бази до сірий. 19 в. завод трохи втратив своє значення; до нач. 20 в. став випускати труби, машини й механізми; в 1902

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста