Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > МОРШАНСК > СЕВСК 415

 
 

Menu

 
 
 
 
 

СЕВСК 415

Визначної пам'ятки Псковської області, 4 изд., Л., 1987; Громов К. М., Себежскому музею 60 років, Псков, 1988.

Герб Себежа . "Має Полоцкий герб, тільки в нижній частині щита поле блакитне". Высочайше затверджений 21.9.1781.

СЕВЕРОБАЙКАЛЬСК , у Бурятії, республіканського підпорядкування, районний центр, в 1048 км до С. від Улан-Уде. Розташований на березі оз. Байкал. Ж.-буд. станція на Байкало-Амурській магістралі. Аеропорт. Нас. 28,6 тис. чіл. (1992; 13,3 тис. в 1979).

Заснований як одна з баз стр-ва Байкало-Амурської ж.-буд. магістралі, місто - з 1980. Пр-тия ж.-буд. транспорту; з будівельних матеріалів і конструкцій.

СЕВЕРОДВИНСК , в Архангельській обл., обласного підпорядкування, в 35 км до З. від Архангельська. Розташований на березі Білого м., у місці впадання в нього одного з рукавів Північної Двіни. Порт. Кінцева ж.-буд. станція гілки (49 км) від Исакогорки на лінії Вологда - Архангельськ. Нас. 249,8 тис. чіл. (1992; 21 тис. в 1939; 79 тис. в 1959; 145 тис. в 1970; 197 тис. в 1979).

З 1936 - сел. Судострой; місто - з 1938; в 1938-57 наз. Молотовск. У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 - один з мор. портів країни, що приймала вантажі спільниця^-спільниць-країн-спільниць по ленд-лізі. Совр. С. - великий центр військового кораблебудування (у т.ч. з атомних підводних човнів). Пр-тия деревообрабат. і пищ. пром-сти.

На території совр. міста збереглися кам. будови 17 в. Карельських-Карельської-ніколо^-карельського мон., уперше згаданого у Двинской літопису під 1419 і служившего важливою військовою міцністю Моск. гос-ва на Білому м. В 1553-84 - перший рос. торг. порт. Надвратная проїзна дерев. вежа нині неіснуючих монастирських кріпосних споруджень (1691-92) в 1932 була перевезена в Музей-заповідник Коломенське в Москві.

Біля С., у с. Ненокса, - дерев. церква 17 в.

Літ.: Северодвинск. Фотоальбом, М., 1988; Ополовников А. В., Скарбу Російської Півночі, М., 1989.

СЕВЕРО-ЗАДОНСК , у Тульській обл., підлеглий гор. адміністрації м. Донськой, в 77 км до Ю.-В. від Тули. Розташований у сев. частини Среднерусской возв., в 16 км від ж.-буд. станції Бобрик^-Донськой на лінії Тула - Кремлево. Нас. 19,9 тис. чіл. (1992; 22 тис. в 1979).

Місто - з 1950. Видобуток вугілля (Підмосковний вугільний басс.). Заводи: конденсаторний, электромашиностроительный.

СЕВЕРО-КУРИЛЬСК, районний центр у Сахалінській обл., в 1338 км до С.-В. від Южно-Сахалинска. Розташований на С.-В. о. Парамушир (Курильські о-ва), на березі Другого Курильського прол. Аеропорт. Нас. 4,9 тис. чіл. (1992; 4,1 тис. в 1959; 4,2 тис. в 1979).

З 1945 - у складі Росії, до 1946 наз. Касивабора, з 1946 - місто С.-К. Рибний порт (база сейнерного флоту). Рибна пром-сть. Місто простягнулося однією довгою вулицею по низинному узбережжю великої бухти; з боку острова бухта облямована частиною вулканічного хр. Вернадського з вулканом Эбеко й теплим озером, що перебуває в 8 км від С.-К.

Літ.: Міста Сахалінської області, Южно-Сахалинск, 1978.

СЕВЕРОМОРСК , у Мурманській обл., обласного підпорядкування, в 25 км до С.-В. від Мурманська. Розташований на Кольськім п-ове. Мор. порт на вост. бережу незамерзаючого Кольський зал. Баренцева м. Пов'язаний з Мурманськом ж.-буд. лінією й автомагістраллю. Нас. 67,1 тис. чіл. (1992; 27 тис. в 1959; 41 тис. в 1970; 50,3 тис. в 1979).

До 1951 - сел. Ваенга. Совр. С. - база Північного флоту. Пищ. пром-сть, пр-тия по обслуговуванню рибної пром-сти. Пам'ятник героям-морякам (1973, скульп. Г. В. Нероду).

Літ.: Жданов В. П., Орловська Л. Ф., Североморск, Мурманськ, 1978.

СЕВЕРОУРАЛЬСК , у Свердловській обл., обласного підпорядкування, в 512 км до С. від Єкатеринбурга. Розташований на вост. схилі Сівба. Уралу, на р. Вагран (басс. Обі), при впаданні в неї р. Колонга (басс. Обі), в 8 км від ж.-буд. станції Боксити на гілці Сєров - Покровск-Уральский. Аеропорт. Нас. 36,2 тис. чіл. (1992).

Осн. в 1758 у зв'язку зі стр-вом Петропавлівського чавуноплавильного й мідеплавильного з-да (закритий в 1827 через нерентабельність). ДО 1908 у С. значилося 624 жителя (св. 100 дворів), осн. заняттям к-рых було золотодобування. В 1931 геолог Н. А. Каржавин відкрив на березі р. Вагран велике родовище бокситів, назване "Червона шапочка"; пізніше були відкриті родовища Кальинское, Черемуховское й ін. (розробляються з 1934), створений Североуральский бокситовий рудник (СУБР). У роки Вів. Батьківщин. війни 1941-45 видобуток бокситів різко зросла, були уведені в лад рудники Південний, Центральний, три Північних і ін. Місто - з 1944, утворений з робочого селища Петропавлівський.

Совр. С. - центр великого гірничорудного району (видобуток і переробка бокситів); з будматеріалів; швейна ф-ка; лісозаготівлі. Краеведч. музей. Місто розташоване в широкій улоговині, оточеної ланцюгами невисоких пагорбів. Навколо С. - шахтарські селища, що виросли на основі видобутки бокситів (Калья, Черемухово, 3-й Північний) і жел. руди (Покровск-Уральский).

Літ.: Анимица Е. Г., Міста Середнього Уралу, 2 изд., Свердловськ, 1983.

СЕВЕРСК, у Томській обл., до С. від Томська. Розташований на високому правом бережу р. Томь, примикає до Томська, від к-рого відділений тільки охоронюваною зоною. Трансп. зв'язку - через Томськ; до пром. пр-тиям підведені ж.-буд. шляхи. Нас. ок. 100 тис. чіл. (за даними місцевої печатки, тому що відомості офіційно не опубліковані).

Осн. в 1949 у зв'язку зі стр-вом Сибірської АЕС і Сибірського химич. комб-та - первістка атомної пром-сти країни (із плутонію). Первісне кодове назв. міста - Поштова скринька № 5 (або Поштовий), пізніше - Берізки й Томськ-7. Місто - з 1956. Розсекречений в 1989, але зберіг пропускний режим і збройну охорону по всьому периметрі гор. земель. На території совр. С. існували села Иглаково (осн. в 1656) і Белобородово (осн. у нач. 18 в.), жителі к-рых були переселені в найближчі села, їхньої хати, а також бараки 1950-х рр. знесені. Місто забудоване винятково багатоповерховими кам. будинками, розділеними широкими, чистими й озелененими проспектами. Театри (2). Музей. Зоопарк. Між об'єктами комбінату й житлових масивів збережена смуга лісу.

СЕВСК , районний центр у Брянській обл., в 149 км до Ю. від Брянська. Розташований на р. Сівба (басс. Дніпра), в 43 км від ж.-буд. станції Комаричи на лінії Брянськ - Льгов. Автомагістраль (Москва - Київ). Нас. 8,0 тис. чіл. (1992; 9,2 тис. в 1897; 8,6 тис. в 1926; 7,3 тис. в 1979).

Уперше згадується в літописі під 1146 як поселення Севско Чернігівського кн-ва. З 1356 - у складі Великого кн-ва Литовського. В 1585 остаточно приєднано до Моск. гос-ву, стає однієї з найважливіших фортець на Ю. Росії (т.зв. Городок, існував до 1780-х рр.). В 1634 витримав 2-тижневу облогу польських військ. В 1683 у С. були заслані стрільці, що брали участь у змові царівни Софії проти Петра I. З 1708 - у складі Київської губ., з 1727 - Білгородської; з 1779 - повітове місто Орловського намісництва (з 1796 - губернії; входив у її склад до 1920). В 18 в. втрачає своє оборонне значення, стаючи адм. і торг. центром (торгівля

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста