Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > СТАВРОПОЛЬ > 464 ТЕМРЮК

 
 

Menu

 
 
 
 
 

464 ТЕМРЮК

Уперше згадується в кін. 14 в. (нині сіло Старе Місто). Перенесений в 1536 вище за течією р. Мокша на 8 км. Входив до складу Касимовского царства. З 1708 Т. - у складі Казанської губ., з 1719 - у Шацкой провінції Азовської губ. В 1779 одержав статус повітового міста Тамбовського намісництва (з 1796 - губернії). З 1923 Т. входив до складу Пензенської губ., з 1930 - у Мордовської АТ, з 1934 - у Мордовської АРСР. У совр. Т.: завод малогабаритних ламп, паперова ф-ка, лісокомбінат, харчові пр-тия. Краеведч. музей. Мемор. музей композитора Л. И. Воинова.

На околицях Т., у межиріччя Мокші і її правого припливу Сатиса, в 1935 створений Мордовський заповідник для охорони й вивчення ландшафтів Окско-Клязьминского полісся. В 3 км від Т., нижче за течією Мокші, - Санаксарьский чоловічий мон. (нині діючий; 18 в.), на території к-рого похований адмірал Ф. Ф. Ушаков.

Літ.: Чернухин А. А., Темників, Саранськ, 1973; Філіппов Ю. Н., Дорогі мої темниковцы. [Про стародавній м. Темникове], Саранськ, 1988.

ТЕМРЮК , районний центр у Краснодарському краї, в 193 км до З. від Краснодара. Розташований на сев. бережу Таманського півострова, на правом бережу р. Кубань, недалеко від упадання її в Азовське м. Мор. порт (в 4 км від міста). Т. з'єднаний ж.-буд. гілкою (14 км) з лінією Кримська - Кавказ. Нас. 33,8 тис. чіл. (1992; 14,5 тис. в 1897; 15,9 тис. в 1926; 23,2 тис. в 1939; 23 тис. в 1959; 31,9 тис. в 1979).

В 1237 татари, захопивши кубанські степи, побудували на території совр. Т. місто. В 14 в. тут перебувала генуэзская колонія Копа. У кін. 15 - нач. 16 вв., під час турецько-татарського панування, місто наз. Тумнев. Приблизно, назв. Т. походить від імені кабардинського князя Темрюка Айдаровича (Идаровича), к-рый за допомогою рос. військ вигнав з Тамані татар і турок і побудував тут міцність Новий Темрюк. В 1570, після відходу рос. військ, турки й татари знову відновили свою владу, заволоділи міцністю, перейменувавши її в Адис. В 17-18 вв. - у складі Туреччини, з 1774 - у Росії. В 1778 зведене Старотемрюкское зміцнення. З 1793 - козацьке темрюкское урочище. З 1821 - містечко, з 1831 - козацький курінь, з 1843 - станиця. З 1860 - місто Т. В 1860-1910 - повітовий центр Кубанської обл. У кін. 19 в. у Т. проживало св. 15 тис. чіл., були 2 православні церкви, єврейський молельный будинок; були відкриті гор. уч-щі, жіноче уч-щі, нижча реміснича школа, чоловіче парафіяльне уч-щі й ін. Гір. суспільств. банк, друкарня; діяли порт, митна застава, військова грязелікарня; налічувалося 60 фабрик, заводів і майстерень, у т.ч. 21 цегельний з-д, 18 млинів і ін. закладу. Жителі займалися рибальством. Гл. предмет вивозу - зерно.

Совр. Т. - центр рибальства й рибного господарства (заводи - рибоконсервний, осетрово-рыбоводный); переробка с.-х. сировини (молокозавод, хлібозавод); заводи - дослідно^-механічний, будматеріалів; швейна ф-ка; звероводческое господарство. Музеї: історико-археологічні, бойовий техніки "Військова гірка". Місто з 1860 забудовувався преім. одноповерховими будинками за регулярним планом з геометрично правильною сіткою вулиць. До центр. частини міста примикали слободи Солдатська, Піски, Замостянский селище. Нині на гл. вулиці й схилах гори Миски побудовані 5-поверхові житлові будинки.

Літ.: Звєрєв К. В., Темрюк, Краснодар, 1976.

ТЕРЕК, районний центр у Кабардино-Балкарии, в 59 км до В. від Нальчика. Розташований у Предкавказье, на рівнинному правобережжі р. Терек. Ж.-буд. станція (Муртазово) на лінії Прохолодна - Беслан - Гудермес. Нас. 17,8 тис. чіл. (1992; 12,1 тис. в 1979).

Місто - з 1967. У совр. Т.: заводи - алмазного інструмента, консервний, винний і ін.; елеватор. Центр с.-х. району - посіви зернових (озима пшениця, кукурудза), технічних (соняшник, кенаф і ін.) і кормових культур; молочне скотарство, вівчарство, конярство.

ТЕРИОКИ , назва м. Зеленогорск у Ленінградській обл. до 1948.

Герб Тетюшей . "У верхній частині щита герб Казанський. У нижньої - два серебряныя рыцарския списи й два щити, у червоному полі, у знак того, що обивателі цього місця суть старих служб служиві люди, що вживали в стародавності з похвалою оныя знаряддя". Высочайше затверджений 18.10.1781.

ТЕТЮШИ , районний центр у Татарії, в 180 км до Ю. від Казані. Розташований на Волзі, на березі Куйбишевського вдхр. (пристань), в 45 км до В. від ж.-буд. станції Буа на лінії Казань - Ульяновск. Нас. 10,9 тис. чіл. (1992; 4,8 тис. в 1897; 4,8 тис. в 1926; 10,4 тис. в 1979).

Осн. в 1574-78 (по ін. відомостях, в 1555-57) як Тетюшская застава. В 1781 призначений повітовим містом Казанського намісництва (з 1796 - губернії). У кін. 19 в. у Т. були 4 церкви й мечеть, були відкриті повітове уч-щі, жіноче уч-щі, тат. школа для хлопчиків, тат. жіноче медресе, земська лікарня, богадільня, дитячий сирітський будинок. Осн. заняттями жителів були торгівля хлібом, рибальство, обслуговування пристані. Проводилося щорічно 2 ярмарку.

У совр. Т.: комбінати - молочних, м'ясний, хлібопродуктів; заводи - рибний, пивоварний, комбікормовий, механічний (філія Казанського вертолітного); пр-тия деревообрабат. пром-сти (меблева ф-ка й ін.); цегельний з-д і ін. Краеведч. музей. Серед стародавньої забудови Т. зберігся собор казанської Божої Матері (быв. Троицкий; 1773).

У Т. народився худий. М. В. Куприянов - один з діячів творч. співдружності Кукрыниксы.

Літ.: Сабиров Р. М., По містах Татарії, Каз., 1976.

ТЕУЧЕЖСК, назва м. Адыгейск в Адигеї до 1990.

ТІКСІ , селище міського типу (з 1939), центр Булунского р-на в Якутії, в 1270 км (повітряним шляхом) до С. від Якутська. Розташований у зоні поширення многолетнемёрзлых порід. Мор. порт на березі бухти Тіксі (море Лаптєвих), біля дельти р. Лена (Быковская протоки). Аеропорт. У навігацію по Лені між Т. і Якутськом курсують теплоходи. Клімат суворий. У рік буває до 120 днів із заметілями. Порівн. темп-ры січня -35°C, липня 11°C. Зима триває 8 місяців, літо - 2 місяці. З 10 травня по 2 р. - полярний день, з 17 нояб. по 25 січн. - полярна ніч. Нас. 11,6 тис. чіл. (1990; 9,9 тис. в 1979).

Уперше на карту сев. узбережжя Росії бухта нанесена в 1739 Дмитром Лаптєвим за назвою губа Горіла, з 1823 вона наз. Тіксі (у перекладі з якутського - місце, де можна пристати до берега). На околицях Т., у дельті Лени, перебували табори НКВД. В 1934 побудований порт - на одній із самих важкодоступних ділянок Сівба. мор. шляхи. Совр. порт - добре оснащене пр-тие, що має автогосподарство, портовий флот: здійснюється перевалка вантажів з мор. судів для насел. пунктів на берегах рік Хатанга, Оленек, Яна, Індигірка, Колима. Найбільший вантажообіг порту відзначений в 1987 - 850 тис. т за коротку навігацію. База судноремонту.

У Т. - служби Сівба. мор. шляхи. Арктич. мор. пароплавство. Лабораторія Ін^-та космофізики, керування Гос. комітету з гідрометеорології, керування "Тиксистрой". Виробничо-технічний центр "Ламу" (нац. хутряний одяг, сувеніри). Нар. музей Арктич. мор. пароплавства (два відділи: картинна галерея й відділ исто-

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста