Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > СТАВРОПОЛЬ > 496 УСТИНОВ

 
 

Menu

 
 
 
 
 

496 УСТИНОВ

Осн. в 1866 як с. Никольское переселенцями з Астраханської й Воронезької губ., що перейшли з Амурської обл. В 1868 було спалено хунхузами, потім відновлено. Було окружним селом Південно-Уссурійського округу Приморської обл., у селі проживало 3,8 тис. чіл., були відкриті церковно^-парафіяльне уч-щі, бібліотека, 14 млинів. В 1898 у результаті злиття с. Никольское із сел. Кетрицево утворене місто Никольск, в 1926 перейменований у Никольск-Уссурийский; в 1935-57 наз. Ворошилов.

У совр. У.: комбінати - масложирової (поєднує маслоэкстракционный, маргариновий і миловарний з-ды), цукровий (у його склад входять сахаропесочный, цукрорафінадний і дріжджовий з-ды); Далекосхідне ПО "Батьківщина" (деревообрабат. верстати, побутові холодильники "Океан"); локомотиворемонтний з-д, шкіряно-взуттєве об'єднання; швейна ф-ка "Робітниця"; кисневий з-д; меблева ф-ка. Інститути: сільськогосподарський, педагогічний. Театри: два драматичних, народний. Філія Приморського гос. музею. Місто розташоване на рівнині, має правильне планування із прямими вулицями, озелененими тайговими породами дерев і чагарників. На березі р. Роздольна створений парк "Зелений острів".

В 50 км до Ю.-В. від У., у верхів'ях р. Супутинка (приплив Роздольної) і на юж. схилах гір Пржевальська, перебуває Уссурійський заповідник (осн. в 1932). Тут на площі 17 тис. га збережена ділянка типових хвойно-широколиственных лісів Д. Сходу; на центр. садибі заповідника - плантація женьшеню.

Літ.: Калінін В. А., Короткий історичний нарис міста Никольск-Уссурийского, Никольск-Уссурийск, 1913; Пам'ятники історії й культури Приморського краю, Владивосток, 1982; Уссурійську 125 років. Нариси, Владивосток, 1991.

УСТИНОВ , назва м. Іжевськ, столиці Удмуртії, в 1984-87.

УСТЬ-ДЖЕГУТА , районний центр у Карачаево-Черкесии, в 15 км до Ю. від Черкесска. Розташований на правом бережу р. Кубань, на Военно-Сухумской дорозі. Кінцевий пункт ж.-буд. гілки (71 км) від Невинномысска на лінії Армавір - Прохолодна. Нас. 31,6 тис. чіл. (1992).

Місто - з 1975. З будматеріалів (заводи - залізобетонних виробів, цементної, вапняний, силікатного цегли). В У.-Д. бере початок з Кубані Ставропольський канал.

УСТЬ-ИЛИМСК , в Іркутській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 700 км до С. від Іркутська. Розташований на В. Приангарского плато, на р. Ангара, в 18 км від кінцевої ж.-буд. станції гілки від станції Хребтова на Байкало-Амурській магістралі. Аеропорт. Нас. 113,5 тис. чіл. (1992; 16 тис. в 1970; 69 тис. в 1979).

Виник в 1966 у зв'язку зі стр-вом Усть-Илимской ГЕС як селище гідробудівельників. Місто - з 1973. В. совр. У.-И.: об'єднання "Илимсклес"; лісопромисловий комплекс; виробництво будматеріалів. Правобережна частина міста сформована мікрорайонами, розділеними лісовими масивами, ведеться комплексна забудова великопанельними 5-14-поверховими будинками.

Усть-Илимск . Панорама міста.

Літ.: Усть-Илимск триває. Документально^-художній сб., Іркутськ, 1982; Харитонов А. И., Усть-Илимск, Іркутськ, 1989.

УСТЬ-КАТАВ, у Челябінській обл., обласного підпорядкування, в 300 км до З. від Челябінська. Розташований на зап. схилі Юж. Уралу, у впадання р. Катав у р. Юрюзань (басс. Волги). Ж.-буд. станція на лінії Уфа - Челябінськ. Нас. 31,4 тис. чіл. (1992; 24,9 тис. в 1979).

Осн. в 1758 як селище у зв'язку зі стр-вом железоделательного з-да. Місто - з 1942, до 1943 наз. Усть-Катавский Завод. У совр. У.-К.: вагонобудівний з-д (із трамвайних вагонів); пр-тия пищ. пром-сти.

УСТЬ-КУТ , в Іркутській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 610 км від Іркутська (повітряним шляхом). Розташований на С. Лено-Ангарского плато, у впадання р. Кут у Лену. Річковий порт (на Лені). Великий трансп. вузол по перевалці вантажів жел. дороги (станція Лена) на р. Лена (порт Осетрово) і назад. Початковий пункт зап. ділянки Байкало-Амурської ж.-буд. магістралі. Аеропорт. Нас. 61,8 тис. чіл. (1992; 29 тис. в 1959; 66,2 тис. в 1979).

В 1628 десятник Василь Бугор побудував біля устя р. Кут (звідси назва) зимовище. В 1631 рос. землепроходцы на чолі з отаманом Іваном Галкіним заснували тут Усть-Кутский острог. В 1639 служиві люди Е. П. Хабарова неподалік від "острожка" відкрили солеварні. У сірий. 17 в. острог, втративши своє воен. значення, став важливою пристанню, де зосереджували вантажі, шедшие з Ішиму й верхньої Лени. Місто У.-К. утворене в 1954 у результаті об'єднання селищ Усть-Кут і Осетрово. У совр. У.-К. діють судноверф, пр-тия лісовий пром-сти, молочний з-д. Річкове уч-щі. Краеведч. музей.

Місто витягнуть уздовж р. Лена майже на 30 км і складається з отд. мікрорайонів, зв'язаних єдиною дорогою-вулицею. У центрі - адм. і обществ. кам'яні будинки (торговий центр, готель, Будинок книги й ін.). Пам'ятники: партизанам, що впали за У.-К. (1957); партизанському командармові Гражд. війни Д. Е. Звєрєву (1969); землякам, що загинули у Вів. Батьківщин. війні 1941-45 (1975), і ін.

В 3 км від У. -К. перебуває бальнеогрязевой курорт. Клімат різко континентальний. Порівн. темп-ры січня -22°C, липня 20°C. Опадів ок. 350 мм у рік. Лікувальні засоби: радонові хлоридные натрієві розсоли, що містять бром, у розведеному виді використаються для ванн; иловая бруд Усть-Кутского озера. Лікування захворювань органів руху й опори, гінекологічні, периферійної нервової системи.

Літ.: Марков Н. К., Усть-Кут. Довідник, Усть-Кут, 1991.

УСТЬ-ЛАБИНСК , районний центр у Краснодарському краї, в 62 км до С.-В. від Краснодара. Розташований на Кубано-

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста