Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > ЖЕЛЄЗНОВОДСЬК

 
 

Menu

 
 
 
 
 

ЖЕЛЄЗНОВОДСЬК

у Ставропольському краї, крайового підпорядкування, в 191 км до Ю.-В. від Ставрополя, бальнеологічний і грязьовий курорт всерос. значення в групі курортів Кавказьких Мінеральних Вод. Розташований на Ю. Ставропольської возв., на висоті 600- 650 м, на юж. схилах гори Залізна. Клімат помірковано континентальний. Зима м'яка; порівн. темп-ра січня

Желєзноводськ . Островські ванни. Знімок кін. 19 - нач. 20 вв.

Відкриття й перший опис мінеральних джерел Ж. належать моск. лікареві Ф. П. Гаазу (в 1810). Перші хворі прибутку сюди в 1812 і проживали в наметах біля джерела № 1. В 1819 минулому вибудуваний казенний будинок для приїжджаючих, біля джерела - купальня з однією ванною. В 1823 мінеральні води Ж. обстежив вчений-медик А. П. Нелюбин, що відкрив ряд нових джерел. В 1842 до Залізної гори були переведені 40 родин солдатів і козаків з Кисловодської міцності й слободи, що поклали початок Желєзноводській слободі. В 1856 ряд джерел Ж. описав учений Ф. А. Баталин. З 1865 на курорті використалося мінеральне джерело Грязнушка, названий в 1890 Смирновским (на честь лікаря С. А. Смирнова, к-рый тривалий час був директором Керування курортами Кавказьких Мінеральних Вод і вніс великий вклад у розвиток цієї групи курортів). В 1898 до курорту була підведена ж.-буд. гілка від станції Бештау. З 1917 сталі використати мінеральні води Слов'янського й Владимирського джерел. В 1917 курортне селище Ж. (в 19 - нач. 20 вв. мав статус станиці) дістав права міста. В 1924 організована клініка Пятигорского бальнеологич. ін^-та (нині Пятигорский НДІ курортології й фізіотерапії). Великий збиток курорту в ході Вів. Батьківщин. війни 1941-45 заподіяла окупація ньому.-фашистськими військами з 10 р. 1942 по 12 січн. 1943. Однак у короткий строк курорт був відновлений і в послевоен. роки продовжував інтенсивно розвиватися.

Під час свого перебування на Кавказі (в 1840-41) у Ж. бував М. Ю. Лермонтов. Місто відвідували також А. С. Пушкін, М. И. Глинка, А. И. Одоєвський, Л. Н. Толстой, М. А. Балакірєв, Н. В. Шелгунов, В. Ф. Комиссаржевская й ін.

В 1991 на курорті Ж. одержали санаторно-курортне лікування св. 100 тис. хворих, функціонувало 16 санаторіїв (ок. 5,4 тис. місць), у т.ч. 7 профспілкових (ок. 3,3 тис. місць), 3 дитячих, 2 профспілкових для батьків з дітьми; 2 пансіонати, курортна поліклініка, загалькурортний диагностич. центр; 3 ванні будинки, грязелікарня. Проводилося амбулаторно-курсовочное лікування (приїжджаючі розміщаються в пансіонатах, готелях і на квартирах місцевих жителів).

Мінеральні води більшості з 24 желєзноводських джерел ставляться до вуглекислим гідрокарбонатно-сульфатним натрієво-кальцієвих, відрізняються один від іншого гл. обр. температурою (від холодних - нижче 20°C, до высокотермальных - св. 42°). Води нек-рых джерел, у т.ч. Гаазовского № 1 (Лермонтовского) і Славяновского, ставляться до радонових, води шпар № 56, 61 і 63 - до т.  н. соляно^-лужним (гидрокарбонатно-хлоридным натрієвим). Вода Баталинского джерела (на окраїні сел. Иноземцево, біля Ж.) - сульфатна натрієво-магнієва (темп-ра до 11°C).

Высокотермальные й термальні води використаються для питного лікування, ванн, інгаляцій, зрошень і ін. бальнеологич. процедур. Крім того, води Смирновского й Славяновского джерел як лікувально-їдальні розливають у пляшки (під назв. "Смирновская" і "Славяновская"). Соляно-лужні води також примі-

Разделы

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста