Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > ЖЕЛЄЗНОВОДСЬК > КАРАЧАЕВСК 179

 
 

Menu

 
 
 
 
 

КАРАЧАЕВСК 179

зал. Білого м. (т.зв. Кандалакшский беріг), при впаданні в нього р. Нива. Порт на Білому м. Ж.-буд. станція на лінії Мурманськ - Санкт-Петербург. Нас. 54,2 тис. чіл. (1992; 44,8 тис. в 1979).

Изв. с 11 в. Через К. проходив поштовий тракт на м. Кола. В 16-17 вв. у К. діяв монастир. В 1590 була спалена й розграбована шведами, в 1855 спалена англійцями. Місто - з 1938. У совр. К.: заводи - досвідчений машинобудівний, алюмінієвий, авторемонтний і рибоконсервний; лісокомбінат і ін.; у районі - лесозаготовит. і деревообрабат. пр-тия. 6 ГЕС, об'єднаних у єдиний каскад. Пам'ятник жертвам англо-американської інтервенції 1918-20.

К. - центр туризму й спорту, тут щорічно проводиться лижний сверхмарафон (на 70 км).

На околицях К. в 1932 створений Кандалакшский заповідник для охорони гнездовий колоній мор. птахів островів Білого й Баренцева морів. Біля К. зберігається культове спорудження (2-і тис. до н.е.) у вигляді выложенных на землі складних фігур з невеликих каменів, т.зв. Лабіринт. У с. Ковда - дерев'яна Никольская ц. (1705).

Літ.: Разін Е. Ф., Кандалакша, Мурманськ, 1991.

КАНСК, у Красноярськом краї, крайового підпорядкування, районний центр, в 247 км до В. від Красноярська. Розташований у Канской лісостепу, на левом бережу р. Кан (приплив Єнісею). Ж.-буд. станція (Канск-Енисейский) на Транссибірській магістралі. Вузол автомоб. доріг. Нас. 110,4 тис. чіл. (1992; 7,5 тис. в 1897; 19 тис. в 1926; 42,2 тис. в 1939; 72 тис. в 1959; 95 тис. в 1970; 110,6 тис. в 1979).

Осн. в 1628 як Канский малий острожек біля Комаровских порогів на Кане (нині - буд. Комаровка), в 43 км нижче совр. К., з метою "замирення" і "обкладання ясаком" котів і камасинцев. В 1640 острог був перенесений на совр. місце, незабаром узяте бурятами й спалений, знову відбудований, в 1677 знову спалений. Сюди на вартову службу щорічно поселялися 15 козаків. Постійне рос. населення з'явилося в 1717 (в 1749 - 112 чіл.). Острог служив однієї з баз у просуванні рос. землепроходцев на Ю.-В. Росії. Із сірий. 18 в. грав значит. роль у транзитній торгівлі (на Моск. тракті). З 1782 - повітове місто Томської обл. Тобольского намісництва. З 1822 - місто, з 1823 - окружне місто Енисейской губ. У кін. 19 в. у К. діяли 16 невеликих напівкустарних заводів (салотопні, шкіряні, миловарні), електростанція купця Чевелева (з 1898), казенний винний з-д (з 1904). Були побудовані церкви - Спаська соборна, Петро-Павловская, Всі Скорбні Радості. Налічувалося 40 торговельних крамниць, хлібний магазин, чоловіче й жіноче уч-ща, 2 лікарні, 2 бібліотеки, музей. Більшість жителів займалося землеробством і скотарством; улітку багато хто йшли на золоті копальні.

У К. відбували посилання декабристи К. Г. Игельстром, А. Е. Мозалевский, В. Н. Соловйов, П. И. Фаленберг, Д. А. Щепин-Ростовский. Тут жив і працював письменник Зазублин (В. Я. Зубців).

Герб Канска . "Щит розділений на дві равныя частини, у верхній зображений Енисейский герб, а в нижньої, на зеленому полі, золотий житній сніп. Щит прикрашений золотою городскою короною".

Высочайше затверджений 8.12.1855.

У совр. К.: бавовняних, деревообробний і будматеріалів комб-ты; заводи - бумагоделательного встаткування, металоконструкцій, біохімічний; швейне ПО; пр-тия пищ. пром-сти (мірошницький і м'ясний комб-ты, лікеро-горілчаний і пивоварний з-ды й ін.). Драматич. театр. Краеведч. музей (відкритий в 1912).

У К. охороняються 14 пам'ятників археології (у т.ч. стоянки Махаушка I і Махаушка II).

Літ.: Канск у минулому, сьогоденні й майбутньому, Канск - Красноярськ, 1986; Прокушев В. И., Канск, Красноярськ, 1986.

КАРАБАНОВО, у Владимирської обл., підлеглий Александровской горадмин., в 128 км до С.-З. від Володимира, в 9 км до Ю. від м. Александров. Розташований на Клинско-Дмитровской гряді, на левом бережу р. Шерна (приплив Клязьми). Ж.-буд. станція на лінії Александров - Орєхово-Зуєво. Нас. 17,2 тис. чіл. (1992; 19 тис. в 1970; 19 тис. в 1979).

Виник в 1846 як селище у зв'язку з будівлею фарбувальної ф-ки. Місто - з 1938. Провідне пр-тие совр. К. - бавовняний комб-т.

КАРАБАШ , у Челябінській обл., обласного підпорядкування, в 96 км до С.-З. від Челябінська. Розташований на Юж. Уралі. Кінцева ж.-буд. станція (Пірит) гілки від лінії Єкатеринбург - Челябінськ. Нас. 16,4 тис. чіл. (1992; 17,7 тис. в 1979).

Виник в 1822 як селище золотошукачів на березі річки Сак-Элги. Незабаром у Соймановской долині було виявлене родовище мідно-колчеданних золотовмісних руд і в 1834 закладений перший мідеплавильний завод (пущений в 1837; проіснував 5 років). Селище одержало назв. Соймановский. В 1907 біля шахти Конюховская був побудований другий завод; у тому ж році було почато в третього мідеплавильного з-да в гори Карабаш (башкирське "кара-баш" - чорна голова), пущеного в 1910. Місто К. - з 1933. Осн. пр-тие совр. К. - мідеплавильний комб-т (на базі реконструйованого третього заводу). Краеведч. музей. В 1970-80-і рр. зведені 2 житлових мікрорайони, лікарняний містечко й ін.

Літ.: Ахмин Л. Н., Карабаш, Челябінськ, 1968.

КАРАСУК, районний центр у Новосибірській обл., в 678 км до З. від Новосибірська. Розташований на р. Карасук, на С. Кулундинской рівнини. Вузол ж.-буд. лінії на Барнаул, Омськ, Кулунду, Татарську. Автодорога [Павлодар (Казахстан) - Новосибірськ]. Аеропорт. Нас. 30,0 тис. чіл. (1992; 26,3 тис. в 1979).

Изв. с кін. 18 в., з 1954 - місто. Пр-тия пищ. пром-сти (м'ясокомбінат, мелькомбинат, з молочних консервів, сухих овочів і ін.). Біля К., на озерах, - рибальство й рибозавод.

КАРАЧАЕВСК , у Карачаево-Черкесии, районного підпорядкування, районний центр, в 60 км до Ю.-З. від Черкесска. Розташований на Сівбу. Кавказі, у відрогах Скелястого хр., на р. Кубань, при впаданні в неї р. Теберда, на Военно-Сухумской автомоб. дорозі, в 45 км від ж.-буд. станції Джегута (кінцевий пункт гілки на лінії Армавір - Мінеральні Води). Нас. 21,6 тис. чіл. (1992; 19,2 тис. в 1979).

Осн. в 1926-27, місто - з 1929. До 1944 називався Микоян-Шахар, в 1944-57 - Клухори, з 1957 - К. У совр. К. - інструментальний з-д, пр-тия пищ. пром-сти, з будматеріалів. Педагогич. ин-т. Місто розділене на 3 райони: центр. (межиріччя рік Кубані й Теберди), правобережний (уздовж Кубані) і лівобережний (уздовж Теберди); серед будівель 1930-40-х рр. - кінотеатр ім. С. Халилова (1930-і рр.), Будинок Рад (1940). Парк ім. Героя Сов. Союзу Х. Богатирьова (1966) із Зеленим театром (1967).

ДО С. від К. - осет. сіло ім. Косты Хетагурова з пам'ятником поетові (1959, скульп. И. У. Дзанчиев); біля села, на горі Шоана, - християнський, т.зв. Шоанинский храм (10 в., купольний^-купольний-хрестово-купольний, з 2 притворами), Георгіївський скит (19 в.). Неподалік від по с. Орджоникидзевский - Музей оборони перевалів Кавказу в 1942 (арх. В. В. Давитая, А. Е. Чиковани). Вус. Хумара - Хумарис-

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста