Энциклопедия Криминалиста

 
 
Міста Росії > ЖЕЛЄЗНОВОДСЬК > ЗАЛІЗНИЧНИЙ 139

 
 

Menu

 
 
 
 
 

ЗАЛІЗНИЧНИЙ 139

няют для питного лікування й ванн. У зв'язку з високим змістом солей магнію вода Баталинского джерела служить для питного лікування як проносний засіб і розливається в пляшки ("Баталинская").

Поряд з мінеральними водами на курорті Ж. використають сульфідні иловые бруду Тамбуканского озера (розташоване в 6,5 км до Ю.-В. від Пятигорска), к-рые застосовують для грязелікування гл. обр. у вигляді аплікацій, а також у сполученні з електролікуванням (т.зв. электрогрязелечение). Протягом усього року в Ж. проводять климатотерапевтич. процедури (у травні - вересні гл. обр. аэрогелиотерапию).

Лікування хворих із захворюваннями шлунка й кишечнику, підшлункової залози, печінки й жовчних шляхів, а також бруньок і сечових шляхів.

Ж. розташований на декількох естеств. терасах, півкільцем схили, що охоплюють підніжжя й, гори Залізна з В., Ю. і З. Нижню терасу в осн. займають житлові квартали й адм. будинку, верхні - будівлі курортної зони. Перші кам. будівлі з'явилися тут у сірий. 19 в. (Старобарятинские ванни, 1856). В 2-й підлога. 19 - нач. 20 вв. курортна зона забудовувалася преім. у дусі еклектики: Славяновские (раніше Новобарятинские) ванни (1875), Островські ванни (1893, арх. П. Ю. Сюзор) і дача еміра бухарського (1907, арх. В. Н. Семенов, нині корпус санаторію "Ударник") в "мавританському" стилі. У вост. частини курортної зони - парк (закладений в 1825; осн. породи дерев - тополя, бук, ясен, каштан, вільха, чинара, карагач і ін.) зі сборно-металлич. Пушкінською галереєю (куплена в 1896 на Нижегородському ярмарку, змонтована й відкрита в Ж. в 1902, нині - Концертний зал; аналогічна Лермонтовская галерея - у Пятигорске) і каскадними сходами, що зв'язують верхні й нижні тераси парку й прикрашеного фонтанів і водоймами (1932-37). На території парку починається автомоб. дорога на вершину гори Залізна, з до-рій відкривається широка панорама околиць Ж. У санаторних і курортних будинків у Ж. у більших масштабах велося з кін. 1920-х рр.: сев. корпус санаторію "Ударник" (1927-29, арх. И. А. Фомін), санаторій "Дубовий гай" (1968, арх. К. Ф. Бутузова, Б. А. Зарицкий), грязелікарня (1971, арх. А. И. Никифоров) і ін. У нових санаторних комплексів проектується на зап. схилах гори Развалка й на вост. схилах гори Бештау.

Желєзноводськ . Пушкінська галерея.

Каскадні сходи в лікувальному парку.

Смирновский джерело.

Літ.: Засорина Т. А., Мурах В. Н., Курорт Желєзноводськ, Ставрополь, 1976; Лозовенко А. З., Коваленко В. И., Желєзноводськ. Історичний нарис, Ставрополь, 1990.

ЖЕЛЄЗНОГОРСЬК, у Курській обл., обласного підпорядкування, районний центр, в 130 км до С.-З. від Курська. Розташований на зап. окраїні Среднерусской возв., біля кінцевої ж.-буд. станції Михайлівський Рудник на гілці від Орла, на автомоб. дорозі Тросна (на Сімферопольському шосе) - Київ. Нас. 90,4 тис. чіл. (1992; 64,4 тис. в 1979).

Виник в 1957 як селище у зв'язку з освоєнням Михайлівський родовища залізних руд (Курська магнітна аномалія). Місто - з 1962. Гірничо^-збагатить. комб-т; з будматеріалів.

ЖЕЛЕЗНОГОРСК-ИЛИМСКИЙ , центр Нижнеилимского р-на в Іркутській обл., в 1222 км до С. від Іркутська. Розташований на С.-В. Лено-Ангарского плато, в 16 км від р. Ілім. Ж.-буд. станція (Коршуниха-Ангарская) на лінії Тайшет - Лена. Автодорога (Братськ - Усть-Кут). Аеропорт. Нас. 32,8 тис. чіл. (1992; 29,3 тис. в 1979).

Виник в 1948 у зв'язку з відкриттям родовища залізної руди біля р. Коршуниха. Місто - з 1965. В 1967 уведений в експлуатацію Коршуновский горно-обогатит. комб-т (першу руду дав в 1965). Місто розкинулося амфітеатром, обрамленим горами; забудований 9-поверховими будинками.

ЗАЛІЗНИЧНИЙ , у Московській обл., обласного підпорядкування, в 21 км до В. від Москви. Розташований у підмосковній Мещері. Ж.-буд. станція на лінії Москва - Володимир. Нас. 99,3 тис. чіл. (1992; 19 тис. в 1959; 57 тис. в 1970; 76 тис. в 1979).

Місто Ж. утворене в 1952 з робочих селищ Здирство (з 1939 - Ж.), Кучино (частково з 1960; повністю з 1963), Саввино, а також сіл Темниково й Сергеевка (з 1960). Пос. Кучино на р. Пехорка вперше згадується в письмових джерелах за 1573-74 як пустище. В 2-й підлога. 17 в. у Кучино були початі розробки глини, у нач. 19 в. брати Данилови організували тут із червоної цегли. В 1862 була відкрита Московско-Нижегородская залізн. і тут виникла ж.-буд. станція Здирство, з 1877 -

 

 
 
© 2010 Энциклопедия Криминалиста